Ян Цетнер (львівський староста)

Ян Цетнер гербу Пшерова (пол. Jan Cetner; ? — 11 грудня 1679 або 1680) — польський шляхтич, військовик, урядник Корони Польської в Речі Посполитій. Полковник королівських військ. Представник роду Цетнерів.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Цетнер.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ян Цетнер.

Ян Цетнер
Jan Cetner
Помер	11 грудня 1679 або 1680
Країна	Річ ПосполитаКоролівство Польське
Національність	поляк сілезького походження
Діяльність	військовик, урядник
Alma mater	Грацький і Паризький університети
Суспільний стан	шляхтич
Посада	староста львівський і щуровицький
Військове звання	полковник
Термін	1676—1679 (староста львівський)
Попередник	Ян Мнішек
Наступник	Микола-Єронім Сенявський
Конфесія	римо-католик
Рід	Цетнери
Батько	Александер Цетнер
Мати	Анна із Замойських
У шлюбі з	донька Миколая Даниловича
Діти	Александер, Францішек Цетнер, Юзеф Цетнер.
Герб варіант гербу Пшерова

Життєпис

Син Александера Цетнера та його дружини Анни із Замойських гербу Єліта (1615^[1] —?), доньки львівського каштеляна Вацлава Яна Замойського^[2].

Розпочав службу під керівництвом батька. 1663 року брав участь у виправі проти козаків. Як щуровицький староста 1662 року був записаний на навчання в університеті Ґрацу, 1663 року був записаний студентом Паризького університету.

У 1666, 1668, 1675, 1678 роках був обраний послом від Галицької землі на Сейм, 1676 року був одним з комісарів для розсудження кривд та збитків на польсько-угорському кордоні, встановлення там осередків заспокоєння. 1676 року був депутатом до короля. 1667 року був депутатом Коронного трибуналу, 1670 року — маршалком Галицького сеймику, 1674 року — Вишенського. Електор королів Міхала Вишневецького, Яна III Собєського. 26 серпня 1671 року брав участь у битві під Брацлавом проти татар. 1671 року батько Александер йому переказав королівщину Стоки, за дозволом короля — свою панцерну корогву. Ян Собєський згадав Цетнера в листі до короля після перемоги у битві під Немировом 8 жовтня 1672 року над татарами як одного з щирих, мужніх помічників. 24 серпня 1675 року з своєю корогвою брав участь у битві під Львовом. За наказом короля половина його полку піхоти (160 жовнірів, більшість загинули) під проводом Яна Самуеля Хшановского зміцнила оборону Теребовлі.^[3] 2 квітня 1676 року^[4] з дозволу короля став львівським старостою після Яна Мнішека (старости радзинського, глинянського,^[4] коменданта Львова у 1657 р.^[5]); названий в документі полковником. За життя батька отримав королівщини, пізніше став власником більших маєтностей у Руському та Подільському воєводствах.^[3] Заборгував Валеріянові Альнпеху 800 злотих^[6].

Помер 11 грудня 1679^[4] або 1680 року.^[7][3]

Родина

Дружина — Зофіанна (Софія Анна)^[8] (за Каспером Нєсєцким — Констанція,^[7] Адам Бонецький називав її Софія^[9]) Данилович, донька старости червоногородського, перемишльського, коронного підчашого Миколая Даниловича (?—1676) та його дружини Аполінарії Немоєвської^[10] (пол. Apolinara Niemojewska) гербу Роля^[11]. З тестем мав непорозуміння (тесть оскаржував у Люблінському трибуналі напади, насилля в маєтності Рихтичі 1672 року). Невдовзі помирились, тесть відступив йому королівщину Ляшки. Мав 7 дітей, з них:

• Александер (пом. 1709) — староста щуровицький, теребовлянський (з 11 лютого 1704)
• Юзеф — волинський каштелян,^[10] дідич містечка Губків^[12]
• Францішек — смоленський воєвода^[10]
• Теофіля Тереса — дружина белзького старости Юзефа Феліцяна Потоцького, мати Францішека Салезія Потоцького^[13]. Вдова Яна Цетнера вийшла заміж вдруге за бжесць-куявського воєводу Зигмунта Домбського (пол. Zygmunt Dąbski).^[10]

К. Несецький стверджував, що Ян Цетнер мав три доньки:

• Тереса^[7][14] — перша дружина брацлавського воєводи Яна Потоцького^[7].^[15]
• Гелена — дружина подільського підкоморія Миколая Лянцкоронського
• Дорота — дружина великого коронного гетьмана, белзького воєводи Станіслава Жевуського.^[7]