Юшко Віктор Васильович

Ві́ктор Васи́льович Юшко (7 квітня 1971) — підполковник Збройних сил України, командир реактивного артилерійського дивізіону реактивного артилерійського полку ВМС ЗСУ.

Віктор Васильович Юшко
Підполковник
Загальна інформація
Народження	7 квітня 1971(1971-04-07) (54 роки)
Alma Mater	Одеське вище артилерійське командне училище
Псевдо	Брама
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Війни / битви	Війна на сході України
Командування
2022 207 ОбТрО, командир батальйону 2016  32 РеАП, командир дивізіону 2014—2016  44 ОАБр, командир дивізіону 2014  11 «Київська Русь», командир батареї 1992—2004  961 РеАП
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За військову службу Україні» Нагрудний знак «За доблесну військову службу Батьківщині»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Юшко.

Біографія

У 1988 році подав документи на вступ до Одеського вищого артилерійського командного училища.

У 1992 році після закінчення училища отримав призначення у 961-й реактивний артилерійський полк в Фастові.

Пройшов шлях від начальника розвідки дивізіону до командира батареї реактивних систем «Град»,^[1] а згодом — «Ураганів». У 2004 році був звільнений за скороченням в зв'язку з розформуванням частини^[2].

Російсько-українська війна

В 2014 році поповнив лави добровольців 11-го батальйону ТРО «Київська Русь».

21 грудня 2014 року прибув у район виконання завдань новоствореної 44-ї артилерійської бригади під Горлівку і прийняв під кломандування дивізіон.

Розслідування

Влітку 2024 року начальник Генштабу ЗСУ Анатолій Баргилевич просив ДБР розслідувати дії Юшка, що, за його даними, незаконно відправляв Шабуніна у відрядження до НАЗК.

За даними слідства, протягом перших днів повномасштабного вторгнення РФ Юшко намагався використати знайомство з головою правління Центру протидії корупції Віталія Шабуніна, що тоді служив у тому ж батальйоні. Сам Юшко тоді був командиром батальйону ТрО.

Як стверджував прокурор, Юшко направив Шабуніна у відрядження замість виконання військових обов’язків. Юшко, як стверджує слідство, мав на меті отримати нематеріальну вигоду у вигляді можливостей від знайомства з Шабуніним^[3]. Прокурор просив заставу 224 тис. грн, суд призначив заставу у 60,5 тис. грн. Захисники Юшка заявили, що підозра є необгрунтованою, а в його діях немає складу злочину^[4].

Нагороди

• Орден «За мужність» III ступеня (26 грудня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[5]
• Медаль «За військову службу Україні» (29 вересня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України^[6]
• Нагрудний знак Начальника Генерального штабу «За доблесну військову службу Батьківщині» (6 жовтня 2014).
• Орден «За мужність» II ступеня (12 грудня 2016) — За особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.^[7]