Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Шабунін Віталій Вікторович
український громадський та політичний діяч З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Віта́лій Ві́кторович Шабу́нін (нар. 26 листопада 1984, Рівне, УРСР) — український політик, голова правління ГО «Центр протидії корупції», колишній член партії «Демократичний альянс»[1], блогер[2]. Голова першої Ради громадського контролю НАБУ (2015—2016)[3]. Член Національної ради з питань антикорупційної політики (з 25 червня 2019 по 1 червня 2020)[4][5].
Remove ads
Життєпис
2006 року обраний депутатом Рівненської міської ради, під час каденції став помічником депутата ВРУ Віктора Матчука, а потім — Лесі Оробець (партія «Єдиний центр»). 2008 року переїхав до Києва, де приєднався до ГО «Опора», очолив молодіжну організацію «Всеукраїнська фундація регіональних ініціатив»[6][7].
2012 року був одним із засновників «Центру протидії корупції» (ЦПК) та очолив його правління[8]. Працював протягом року волонтером[9]. 2013 року організація почала отримувати фінансування від міжнародних донорів.
2014 року на дострокових виборах до ВРУ балотувався за списками партії «Громадянська позиція» (№ 5 у виборчому списку)[10]. Виступав за впровадження системи електронного декларування[11].
У червні 2015 року очолив Раду громадського контролю при Національному антикорупційному бюро[12].
Парафіянин київської протестантської церкви Народ Божий[13].
Протягом 2013—2017 років був підприємцем, основний вид діяльності — консультування з питань комерційної діяльності й керування[14][первинне джерело].
Remove ads
Громадська діяльність
Узагальнити
Перспектива
Заявляє про проведення розслідування корупційних схем владної верхівки часів президентства Януковича та Порошенка. За даними «Центру протидії корупції», відкрито 150 кримінальних справ та здійснено низку реформ.
Критикує колишнього президента Порошенка і членів його партії[15]. При цьому визнає, що будь-яких фінансових операцій через офшори не здійснювалось і предмету розгляду для фіскальних служб немає[16].
2016 року піддавав критиці політиків, депутата Ігоря Кононенка, звинувативши його у змові з метою перебирання прибутків Міністерства охорони здоров'я, та Миколу Мартиненка[17]. Виступав із різкою критикою генпрокурорів Махніцького, Яреми[18][19] та Шокіна[20], послідовно вимагаючи їхньої відставки та покарання[21]. Політичні союзники Шабуніна також атакували Ігоря Щедріна[22] з громадської організації «Медичний контроль» — він був звинувачений у змові з попереднім міністром охорони здоров'я Раїсою Богатирьовою і отриманні прибутків від закупівель ліків МОЗ.
Заявляв про розслідування кримінальних і корупційних схем депутатів Пашинського, Іванющенка[23][19] та Сергія Клюєва[24].
Підпал будинку
23 липня 2020 року в будинку Шабуніна сталася пожежа. Шабунін заявив, що його будинок у селі Гнідин під Києвом підпалили, й зазначив, що за два тижні до пожежі газова служба перевіряла в будинку лічильник[25]. Поліція відкрила кримінальну справу за фактом підпалу[26].
Сам Шабунін та очолювана ним ГО «Центр протидії корупції» розцінили підпал як «посягання на його життя та членів його родини»[27][28]. Представництво ЄС в Україні висловило стурбованість пожежею в будинку Шабуніна і закликали до ефективного розслідування[29][30]. Українське представництво Світового банку висловило стурбованість через пожежу та закликало владу розслідувати подію[31].
Пізніше на відновлення будинку Шабуніну пожертвували гроші понад 1000 осіб на суму більш як $42 тис.[28]. Експертиза підтвердила умисний підпал[32].
Гранати під дверима родичів
30 грудня 2020 року біля входу до квартири матері Віталія в Рівному поліціянти виявили саморобний вибуховий пристрій, що складався з двох гранат і чорної коробки[33].
Наступного дня поліція виявила ще один вибуховий пристрій під дверима тещі Шабуніна у Києві[34].
Участь у війні
У лютому 2022 року Віталій Шабунін мобілізувався до ТрО[35]. Однак, Державне бюро розслідувань оголосило Шабуніну підозру «за ухилення від військової служби та шахрайство», звинувативши його в тому, що у вересні 2022 - лютому 2023 року він організував фіктивне відрядження з батальйону ТРО до НАЗК, не плануючи виконувати службові обов'язки[36][37].
Remove ads
Резонансні події
Узагальнити
Перспектива
Повістка до військкомату
7 червня 2017 року Шабуніну вручили повістку на прибуття до військового комісаріату з документами[38]. Реакцію Шабуніна на вручення повістки критикували блогери[39]. Згодом міністр оборони визнав, що повістка була вручена з порушеннями, та покарав винних[40]. 8 червня 2017 року — саме тоді, коли Шабунін йшов до військкомату, — стався конфлікт між ним та Всеволодом Філімоненком, який представився тоді журналістом видання «Голос народу».
Конфлікт із Всеволодом Філімоненком
8 червня 2017 року біля Дніпровського військкомату Києва, куди Шабунін прийшов по повістку, у нього стався конфлікт із блогером каналу «Голос народу» Всеволодом Філімоненком[41]. Філімоненко, за його словами, звернувся до Шабуніна як журналіст. Шабунін вдарив Філімоненка у обличчя за образу колеги[42][43]. У відповідь Філімоненко пирснув в обличчя Шабуніна газовим балончиком[44][45][46].
Спочатку Шабуніну інкримінували ч. 2 ст. 345-1 ККУ (насильство щодо журналіста). Після критики журналістів, які не визнали Філімоненка журналістом, слідство висунуло Шабуніну підозру у завданні тілесних ушкоджень середньої тяжкості Філімоненку[47]. Дніпровський суд Києва обрав Шабуніну запобіжний захід у вигляді часткового особистого зобов'язання на 60 діб, за яким Шабунін мав повідомляти про зміну місця роботи або проживання[48]. 15 січня 2018 року справу перекваліфікували в побиття журналіста[43].
23 січня 2018 року прокуратура передала до Дніпровського суду Києва обвинувальний акт стосовно Шабуніна. Головуючий суддя у справі — Олена Козачук.[43] Суд тривав до 2024 року.
2023 року Філімоненко заявив, що шантажував Рабиновича, Шабуніна та інших на замовлення СБУ[49].
Оксана Сироїд[50], Вікторія Сюмар[51][52], Мустафа Наєм[53], Анатолій Гриценко[54], Юрій Дерев'янко[55], Сергій Гусовський[56] та низка інших політиків назвали конфлікт надуманим переслідуванням і заявили, що Філімоненко є не журналістом, а провокатором. Сергій Лещенко[57] та Віктор Чумак[58] заявили, що влада прагне за допомогою судимості не пустити Шабуніна до великої політики. Головний редактор НВ Віталій Сич назвав справи "апогеєм контрреволюції"[59]. Богдан Яременко[60][61] заявив, що суд над Шабуніним — метод репресії.
Невчасне подання декларації
2020 року Печерський суд визнав Шабуніна винним у несвоєчасному поданні декларації за 2019 рік. Активіст визнав, що дійсно запізнився та подав декларацію наступного дня після дедлайну.[62][63] Раніше Шабунін добровільно подавав декларації, ще до того, як це стало обов'язковим для антикорупційних громадських активістів[64].
Інше
Піддається критиці через зарплатню від громадської організації та придбаний будинок під Києвом площею 120 м² за $83 тис[15].
У червні 2017 року журналіст Володимир Бойко заявив, що Шабунін потрапив у Раду громадського контролю Національного антикорупційного бюро України за підробленими документами, приховавши земельну ділянку та квартиру[65].
У березні 2024 року Шабуніна звинуватили у маніпуляціях довкола «правок Лозового-Іонушаса». Критикуючи «правки», Шабунін навів приклад закриття кількох кримінальних справ, хоча реальні причини їхнього закриття були зовсім іншими.[66]
Кримінальні провадження ДБР
В грудні 2023 року ДБР зареєструвало кримінальні провадження проти Шабуніна — за ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 409 ККУ за звинуваченнями в ухиленні від військової служби в 207 окремому батальйоні ТрО (в/ч А 7376) шляхом підробки документів щодо відрядження до НАЗК[36][37][67].
24 жовтня 2023 року Шабуніна переведено із в/ч 7376 до іншої в/ч на посаду бойового медика взводу охорони. З березня по вересень 2023 року, коли в/ч 7376 виконувала бойові завдання у Донецькій області, Шабунін перебував у Києві, хоча до НАЗК не відряджався.[68]
Шабуніна звинувачують у привласненні автомобіля Nissan Pathfinder, який був наданий благодійним фондом «Паладин» в/ч 7376 для виконання завдань зі зміцнення обороноздатності України.[69]
11 липня 2025 року ДБР проводило обшуки у Шабуніна вдома та у військовій частині в Чугуєві, куди його перевели,[70][71][72][73][74] оголосивши підозру «за ухилення від військової служби та шахрайство»[75][76][77][78][79].
На захист Шабуніна виступила фракція партії «Голос»[80], Центр протидії корупції[81], низка ЗМІ (Дзеркало Тижня[82], «Бігус.інфо»[83], Українська правда[84], «Наші Гроші»[85], «Чесно»[86], Цензор. НЕТ[87], Kyiv Independent[88]) та політиків (Ірина Геращенко[80], Петро Порошенко[89], Анастасія Радіна[90], Віталій Кличко), а також 57 громадських організацій[91].
В підтримку рішення ДБР виступили ряд ветеранів і волонтерів російсько-української війни: Олексій Сталкер[92], Віталій Дейнега,[93] Олександр «Гром» Грамарчук,[93] військові брати Яковлеви,[93] військовий «Бабак»,[93][94] Володимир Бойко[93][95], Тетяна Чорновол, а також політики Олексій Гончаренко і Мар'яна Безугла[96].
За версією ДБР у вересні 2022-лютому 2023 року Шабунін організував фіктивне відрядження з батальйону ТРО до НАЗК, не плануючи виконувати службові обов'язки. За цей час він отримав 224 тис. грн зарплати та за нього сплатили ЄСВ, що на думку слідства було матеріальною шкодою державі. ДБР також розслідувало його відрядження до двох дослідницьких центрів Міноборони та використання автомобіля Nissan Pathfinder, переданого йому як гуманітарну допомогу. Ключову роль у ініціюванні справи відігра ли військовий і блогер Володимир Бойко і адвокат Ростислав Кравець, які раніше критикували діяльність антикорупційних органів[97]
У серпні ДБР завершило розслідування за звинуваченням в ухиленні від військової служби за сприяння командира частини, Шабуніну повернули вилучені гаджети[98].
Remove ads
Родина
Дружина Олена Шабуніна[99]. Має доньку та сина.
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads