Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Якуб Шидловєцький (молодший)
бурґграф краківський, підскарбій надвірний і великий коронний, каштелян сандомирський З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Якуб Шидловєцький гербу Одровонж (нар. бл. 1453 — пом. 1509) — державний діяч Королівства Польського, королівський придворний (1485) і секретар (1492), бурґграф краківський (1493—1501), підскарбій надвірний (1494—1498) і Королівства Польського (1501—1509), каштелян сандомирський (1506—1509); староста сохачевський (1498—1504), болімовський, ленчицький (1502—1506), казімєзький, крешівський і сандомирський (1506—1509).
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Якуб народився близько 1453 року. Був, найімовірніше, четвертим сином Станіслава Шидловєцького[pl] та його першої дружини Барбари зі Староседлиців і Оронського[1]. Мав двох рідних братів і одну сестру, а також, 7 братів і 8 сестер від другого шлюбу батька[2].
1471 року став студентом Краківського університету[3].
Під керівництвом свого батька — охмістра двору, з 1476 року Якуб був покоївцем королівських синів. 1485 року Якуб став придворним Казимира Ягеллончика. При дворі служили також два його молодших зведених брати: Пйотр[pl] і Міколай. Після делегування до двору королевича Яна Ольбрахта, став одним із найближчих соратників спадкоємця престолу, був його скарбником (1489), після коронації 1492 року був королівським секретарем[4]. Протягом 1493—1501 років був бурґграфом краківським[5]. На нього також покладалися обов'язки надвірного підскарбія, які він потім офіційно виконував після призначення на цю посаду 1 січня 1494 року[6], обіймав її до 1498 року[7].
1498 року став старостою сохачевським[8], наступного року отримав у заставу староство болімовське[9].
20 березня 1501 року Якуб Шидловєцький був призначений підскарбієм Королівства Польського[10]. Новообраний король Олександр Ягеллончик залишив його на цій посаді, невдовзі надав також нові староства. Протягом 1502—1506 років Якуб був старостою ленчицьким[11], потім отримав староства казімєзьке та крешівське[9]. Був послом малопольським на Пйотркувський сейм 1503 року[12]. Підписав конституцію Nihil novi на вальному сеймі в Радомі 1505 року[13].
Як підскарбій він підтримував порядок і ретельність у ведених ним рахунках, був ощадливим як керівник монетного двору. Шидловєцький нерідко власним коштом рятував мізерну королівську скарбницю. 1501 року він виплатив 1152,7 злотих з своєї кишені на покриття королівських витрат, а 1505 року — 2000 злотих і 20 грошей, які король на початку наступного року відшкодовував[9]. Неодноразово був відповідальним за збори спеціально призначених податків для оплати війську, зокрема в 1503 та 1506 роках[14].
З лютого 1506 року був старостою сандомирським[15], а з березня — каштеляном сандомирським[16].
Помер Якуб Шидловєцький, орієнтовно, наприкінці 1509 року. Похований він був у південній каплиці костелу в Шидловці, де також був перепохований братом Кшиштофом Шидловєцьким їхній батько Станіслав[17].
Remove ads
Сім'я
Якуб Шидловєцький близько 1492/1493 років одружився з Зофією (пом. після 07.05.1519) невідомого походження, гербу Півкозич[1]. Подружжя мало трьох доньок:
- Анну (пом. перед 1509);
- Зофію (пом. 1534) — дружину Станіслава Лясоцького[pl];
- Барбару (пом. 1563) — дружину Яна Спитка Тарновського[18]
Маєтності та фундації
Якуб успадкував Цмелюв та маєтки з посагу своєї матері — Ковалі та Жембоцин, а також, Поґожале та Скажисько Ксьонженце (тепер — частини міста Скаржисько-Каменної)[19].
1493 року на місці дерев'яного костелу в родинному Шидловці Якуб розпочав будівництво мурованого костелу[pl], яке завершив його брат Міколай[20]. На бічній стіні пресвітерію можна помилуватися пізньоготичним поліптихом, фундованим Якубом Шидловєцьким. На ньому зображено Успіння Пресвятої Богородиці та євангельські сюжети. Він виготовлений у 1507—1510 роках у краківських майстернях[21]. У нижній частині центральної композиції поліптиху зображена родина фундаторів: Якуб Шидловєцький з гербом Одровонж (зліва), його дружина Зофія з гербом Півкозич (справа) і біля неї троє їхніх доньок.
Якуб Шидловєцький посприяв отриманню 1505 року від Олександра Ягеллончика привілею про перетворення Цмелюва на місто[9][22]. Він також узявся за реконструкцію замку в Цмелюві[pl][23], ймовірно, він подарував образ Успіння Діви Марії місцевому костелу[1].
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads