Ярема Казимир Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ярема.

Казимир Петрович Ярема (нар. 8 квітня 1946, с. Йосипівка, нині Тернопільська область) — український краєзнавець, публіцист, громадсько-політичний діяч. Член Національної спілки журналістів України (2006).

Казимир Ярема
Казимир Петрович Ярема
Народився	8 квітня 1946(1946-04-08) (79 років) Йосипівка, Тернопільський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	УРСР →  Україна
Діяльність	краєзнавець, публіцист, громадський активіст
Alma mater	Чортківське педагогічне училище, Львівський державний університет імені Івана Франка
Членство	Національна спілка журналістів України
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Казимир Ярема народився 8 квітня 1946 року в селі Йосипівці, нині Великоберезовицької громади Тернопільського району Тернопільської области України.

Закінчив Чортківське педагогічне училище (1966, нині гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені Олександра Барвінського), історичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1973, нині національний університет).

Працював учителем на Рівненщині, також у селах Смолянці, Йосипівці (від 1977 директор), Острові (від 1982 директор) Тернопільського району.

У 2000—2004 роках був головою Тернопільської правозахисної організації «Спілка власників землі»; 2005—2007 — провідний спеціаліст Тернопільського центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких громадян.

Член Народного руху України; голова Острівського первинного осередку Товариства української мови (1989), Тернопільської районної організації Української народної партії (2000—2010). Діяльний в товариствах «Просвіта» (від 2013 голова Тернопільського районного відділення), та ім. Богдана Лепкого (1994).

Учасник Помаранчевої революції та Революції гідності.

Доробок

Від 1963 — дописувач періодичних видань.

Книги:

• «Володимир Хома. Літературний портрет» (2000);
• «Три музи Валерія Залізного» (2001)^[1];
• «Василь Подуфалий. Життя і творчість» (2005);
• «Кривава боротьба за волю України» (2016);
• «Школа рідна Острівська» (2019);
• «Служив Україні словом» (2020);
• «Родина українських патріотів і добрих господарів» (2021).

Упорядник збірки поезій Василя Ярмуша «Україно моя барвінкова», а також його пісень «Мелодії, освячені любов'ю» та повісті про нього «Життя, мов спалах зорі» (всі — 2000).

Нагороди

• літературно-просвітницька премія ім. Родини Лепких (2017)^[2][3];
• ювілейна медаль до 20-річчя створення Народного руху України;
• медаль «Учаснику Євромайдану».