Ґренджа-Донський Василь Степанович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ґренджа-Донський.

Васи́ль Ґре́нджа-Донськи́й (24 квітня 1897, с. Волове на Закарпатті (нині смт Міжгір'я) — 25 листопада 1974, Братислава, Словацька Соціалістична Республіка)^[1] — український поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач, громадсько-культурний і політичний діяч, один із творців Карпатської України, редактор щоденної газети Карпатської України «Нова свобода», співредактор часопису «Русинъ». Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.

Ґренджа-Донський Василь Степанович
Народження	24 квітня 1897(1897-04-24) смт Міжгір'я, жупа Мармарош, Угорське королівство,  Австро-Угорщина
Смерть	25 листопада 1974(1974-11-25) (77 років) Братислава, Словацька Соціалістична Республіка, Чехословаччина
Країна	Карпатська Україна
Діти	Гренджа-Донська Зірка
Інше	Борець за незалежність України у ХХ сторіччі

Життєпис

Народився 24 квітня 1897 року на Закарпатті у Воловому^[2] у типовій верховинській родині.

По закінченні народної школи у Воловому, Василь Ґренджа не зміг далі вчитися, бо батько застудився на лісорозробках і відтоді все життя тяжко хворів, тому не мав грошей на навчання сина. Ще підлітком Василь працював помічником дяка.

У 1912 р. перейшов працювати листоношею за харч і притулок в коморі контори.

У вільний від праці час займався самоосвітою і склав іспити за повний курс тогочасної школи, вивчив угорську мову.

1915 року призваний в армію, невдовзі тяжко поранений на фронтах Першої світової війни, лікувався у Будапешті, знову воював і як офіцер брав участь в Угорській революції. Під час лікування, самостійно навчаючись, склав іспити за два курси Торговельної академії, а по війні — й за третій, останній.

1921 повернувся на Закарпаття. З того часу розпочав літературну діяльність. Життя і творчість В. Ґренджі-Донського охоплюють два важливі періоди. Перший — на рідному Закарпатті, де він писав і видавав власні твори та редагував журнал «Наша Земля» (1927-28), яка була першим на Закарпатті українським літературно-суспільним органом виразно радянофільського напряму. У ній друкувалися твори радянських письменників, особливо з Радянської України, статті про життя і культурний розвиток країни. Другий період — на еміграції в Словаччині, куди В. Ґренджа-Донський зі своїми однодумцями втік з мадярської в'язниці після придушення незалежної Карпатської України.

З ім'ям В. Ґренджі-Донського тісно пов'язані розвиток і становлення нової української літератури та національного відродження на Закарпатті.

Його збірка поезій «Квіти з терньом», що вийшла друком у 1923 році, була першою в краї книгою світського автора, написаною українською літературною мовою, а інша — «Шляхом терновим», 1924 року видання — першою книгою, опублікованою українським фонетичним правописом.

Відтак з'являлися книжка за книжкою В. Ґренджі-Донського: збірка поезій «Золоті ключі» (1923), «Тернові квіти полонин» (1928), «Тобі, рідний краю» (1936), «Збірка оповідань з карпатських полонин» (1926), «Покрив туманом співучі ріки…» (1928), історична поема «Червона скала» (1930), історична повість «Ілько Липей — карпатський розбійник» та ін.^[3].

Все життя, за винятком короткого періоду Карпатської України, працював фінансистом. Спочатку в Будапешті, потім в Ужгороді у Подкарпатському банку, де працював до осені 1938-го.

З осені 1938 р. до 16 березня 1939 р. був діячем Карпатської України, редактором «Урядового Вісника Правительства Карпатської України».

Після її окупації Угорщиною був тяжко катований в тюрмі та концтаборах.

7 серпня 1939-го втік до Братислави (Словаччина), де працював бухгалтером.

Дух Карпатської України витав у ньому до кінця життя. До слова, його дочка Аліса Ґренджа-Донська в часи боротьби за цю державу (1938—1939) була медсестрою, доглядала за пораненими. Подіям, пов'язаним з розбудовою Карпатської України, присвятив книгу спогадів «Щастя і горе Карпатської України. Щоденник. Спогади». Повне видання творів В. Ґренджі-Донського у 12-ти томах видала в США його дочка Аліса.

Василь Ґренджа-Донський — автор збірок поезій, історичних драм, повістей, мемуарів.

Помер 25 листопада 1974 р. у Братиславі.

Твори

Автор поетичних збірок

• «Квіти з терням» (1923),
• «Золоті ключі» (1923),
• «Шляхом терновим» [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.] (1924),
• «Китиця квіток» (1925),
• «Тернові квіти полонин» (1928),
• «Тобі, рідний краю» (1936),
• «За ґратами» (1939),
• «Місячні груні» (1969);

прозових творів

• «Оповідання з закарпатських полонин»,
• «Немає набоїв»(1930),
• «Ілько Липей — карпатський розбійник» (Львів, 1936) [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.]

збірки вибраних творів

• «Шляхом терновим» (Пряшів,1964; К., 1972)

драматичних поем

• «Зруб» (1948),
• «Русалка» (1945,
• Пряшів, 1968),
• «Спогадів» (1966).

Окремі видання

• «Тернові квіти полонин», 1928;
• «Оповідання з Карпатских полонин», 1928.
• «Ілько Липей — Карпатський розбійник» [Архівовано 9 листопада 2012 у Wayback Machine.], 1935—1936
• «Щастя і горе Карпатської України: Щоденник» [Архівовано 23 грудня 2006 у Wayback Machine.], 2002.

«Назустріч волі» — збірка оповідань про гуцульське повстання 1919.

Письменник писав:

Улюбленою моєю темою є героїчна доба 1918/19 років і я завжди туди повертаюся, щоб на моїй скромній бандурі оспівати Святий Бунт і черпати сили на дальше.

У збірці є вісім оповідань, об'єднаних темою боротьби гуцулів за свободу і національне самовизначення. Кожне оповідання побудоване на конкретних фактах, хоча учасники подій названі не справжніми іменами, а вигаданими. Головний герой — Степан Шовковий.

В оповіданні «Від Ясіня до Сиґоту» з документальною точністю подано опис внутрішнього ладу Гуцульської республіки: представницьку раду, військо, суд, закордонні зв'язки, промисли, культурні установи тощо.

Бібліографія

Збірка вийшла друком в Ужгороді у 1930.

Передруковано в т. VII творів Василя Ґренджі-Донського, що побачив світ у 1986 р. в Нью-Йорку.

Цікаві факти

Існує версія, що є автором тексту пісні «Пливе кача по Тисині»^[4]

Вшанування пам'яті

Меморіальна дошка на будинку в Ужгороді, де до 1938 року проживав поет, відкрита 7 грудня 2011 року, скульптор Іван Маснюк.^[5]

Вулиця Василя Гренджі-Донського у містах Мукачево, Хуст.

12 квітня 2016 року на честь Василя Гренджі-Донського у селі Олешник Виноградівського району перейменували вулицю В. Терешкової.^[6]

В Ужгороді ЗОШ № 6 носить ім'я Василя Ґренджі-Донського та площа Гренджі-Донського.

12 листопада 2019 року в Києві вулицю Пшеничну перейменували на вулицю Ґренджі-Донського.^[7]

У літературі

Петро Скунць присвятив поетові вірш «Ґренджа-Донський»:
Бо наша правда — для тюрми.
А на свободі надто гречна.
Збагне Америка, не ми,
що є поет високий Ґренджа.
Він є і каже: я — це ви.
Та в путах держать нас «гулаги».
Ми Закарпаття — для Москви,
а Підкарпаття ми — для Праги.
І каже він: блудні сини,
повзуча ваша суть зміїна,
таж ми — не просто русини,
аж ми — Карпатська Україна.
За це я жив. За це я ліг
не у свою — словацьку землю.
Але від ваших рук і ніг
себе я вже не відокремлю^[8]