14-й піхотний полк ім. Потоцьких

14-й піхотний полк ім. Потоцьких (пол. 14 Regiment Pieszy im. Potockich) — піхотне формування Коронного війська Речі Посполитої.

14-й піхотний полк ім. Потоцьких
Дата створення / заснування	1785
Участь у військовому конфлікті	Російсько-польська війна 1792, Битва під Борушківцями і Битва під Зеленцями
Країна	Річ Посполита і  Корона Королівства Польського
Місце розташування	Тульчин
Час/дата припинення існування	1793
Командир	Адам Мощенський і Якуб Ланцкоронськийd

Організаційне формування та зміни

Піхотний полк ім. Потоцьких був заснований у 1785 році руським воєводою Станіславом Щенсним Потоцьким. Натомість він отримав патент на посаду командира полку. Щенсний Потоцький пожертвував 400 «голих» селян, яких Республіка повинна була одягнути, озброїти та повністю екіпірувати. Значна частина з них була рекрутована з приватних солдатів та «клієнтури» Тульчина. Присягу він склав у Тульчині разом із освяченням прапора на третій день урочистостей з нагоди іменин свого начальника — 10 травня 1786 року^[1]. Полк складався виключно з чотирьох рот^[1]. Загалом він налічував 400 вояків^[2].

У 1786 році піхотні полки нумерувалися від 1 до 14. Полк пішої коронної гвардії залишився без номера^[2]. Піхотний полк ім. Потоцьких отримав номер 14^[1]. У 1786 році він налічував 400 солдатів^[3].

Реформи Великого сейму збільшили чисельність королівської піхоти в окремих полках. Положення від жовтня 1789 року та травня 1792 року передбачали полк, що складався з дванадцяти рот, об'єднаних у три батальйони^[4], включаючи один гренадерський та два фузилерські. На практиці такої організації так і не було досягнуто. Лише в 1790 році полк був розширений до восьми рот шляхом поділу та доповнення наявних^[1]. Напередодні Війни на захист Конституції 3 травня 14-й піхотний полк ім. Потоцьких під командуванням Теодора Потоцького налічував 1560 солдатів^[2].

У червні 1789 року його було призначено до складу Брацлавсько-Київської дивізії. Напередодні польсько-російської війни 1-й батальйон було призначено до дивізії князя Юзефа Понятовського, а 2-й батальйон — до дивізії генерал-майора Міхала Велгорського^[5].

Коли в 1793 році росіяни включали королівські війська до свого складу, полк Потоцьких відмовився скласти присягу і за спробу прорватися з зброєю до Туреччини був розформований^[1]. Це відбулося на підставі російсько-прусської конвенції, підписаної 23 січня 1793 року^[5].

У Збройних Силах Республіки Польща традиції полку культивувала 14-та бригада територіальної оборони.

Полкові кольори

• світло-блакитні вилоги, срібні погони, білі ґудзики^[6].

У 1789 році крій та колір піхотної форми було суттєво змінено. Вона складалася з темно-синьої зимової куртки зі світло-синіми вилогами та срібними погонами^[6], білої лейбічної куртки зі стоячим коміром, білого суконного коміра з облямівками, подібними до вилог, що застібалися знизу вгору на білі ґудзики^[6], довгих білих штанів, заправлених у чоботи угорського зразка, заввишки до коліна та з вирізом ззаду, і, нарешті, круглий фетровий капелюх висотою близько 30 см, з червоною сукняною верхньою частиною, козирком і мідною пластиною з орлом. Солдати також носили нагрудники і наплічники з чорного штампованого металу з нитковим кутасом, а як казармену форму — кітелі і фуражки. Однострої були набагато зручнішими і давали більшу свободу рухів. Одяг офіцерів відрізнявся чорною овечою облямівкою кашкетів і галонами. Річна вартість уніформи піхотинця (разом з примундируванням) становила 111 злотих^[2].

• під час повстання: сині лацкани, срібні ґудзики^[7].

Солдати полку

Посада командира полку, пов'язана з високими зарплатами, найчастіше вважалася синекурою. Командири мали право фортажувати (представляти до підвищення) офіцерів. Полком зазвичай командував полковник^[1]. До 1790 року в штабі служило сім (вісім?) офіцерів. Це були: начальник полку, полковник, підполковник, майор, полковник-квартирмейстер, ад'ютант, аудитор і полковник-фельдшер (?). У ротах було чотири капітани, чотири лейтенанти та чотири прапорщики. Отже, у полку було 20 офіцерів, не враховуючи капелана^[1].

Через збільшення загальної чисельності армії, у червні 1790 року було додано другого майора, трьох штаб-капітанів, ймовірно, другого лейтенанта-ад'ютанта, чотирьох лейтенантів, вісім других лейтенантів та чотирьох прапорщиків. Це збільшило кількість офіцерів до 40^[1].

Протягом усього існування підрозділу командирами полку були Потоцькі^[1]

Шефи^[8]:

• Станіслав Щенсний Потоцький (Руське воєводство, генерал коронної артилерії до 1789 року)
• Станіслав Потоцький (5 травня 1789 р.)
• Теодор Потоцький (5 лютого 1790 р.)

• 
  Станіслав Щенсний Потоцький
• 
  Теодор Потоцький

Полковники^[8]

• Адам Мощенський (до 5 березня 1792 року)
• Якуб Ланцкоронський (з 05.03.1792, генерал-майор 12 березня 1794)

Полкові бої

14-й піхотний полк ім. Потоцьких брав участь у 1792 році у Сьомій польсько-російській війні, воював на захист Конституції 3 травня. Чисельність: 1560 осіб. Напередодні польсько-російської війни його 1-й батальйон, що складався з 715 солдатів, був призначений до дивізії князя Юзефа Понятовського, а 2-й батальйон, що складався з 716 солдатів, — до дивізії генерал-майора Міхала Велгорського^[5]. Солдати полку вперше вступили в бій 15 червня 1792 року. Того дня вони прикривали відступ 4-ї Волинської дивізії під Борушковицями. 18 червня 1792 року полк бився під Зеленцем. У цьому бою князь Юзеф Понятовський особисто очолив контратаку 1-го батальйону^[5].

Битви та сутички^[8]:

• Битва під Борушківцями (15 червня 1792 р.),
• Битва під Жилинцями (17 червня),
• Бережце (18 липня).

Ієрархія полку

Протягом більшої частини свого існування полк носив номер 14. Протягом кількох місяців у першій половині 1790 року він використовував номер 7^[1].

Діаграма:

• Піхотний полк ім. Потоцьких (1785—1786) → 14-й піхотний полк ім. Потоцьких (1786—1790) → 7-й піхотний полк ім. Потоцьких (1790) → 13-й піхотний полк ім. Потоцьких (1790—1793) ↘ розформований росіянами.