Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
57-ма гвардійська стрілецька дивізія (СРСР)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
57-ма гвардійська стрілецька Новобузька орденів Суворова та Богдана Хмельницького дивізія — військове з'єднання Червоної армії, що існувало у 1942—1945 роках.
Дивізія брала участь в Другій світовій війні.[1] У післявоєнні роки дислокувалася у Німеччині. Згодом була переформована на мотострілецьку дивізію.
Remove ads
Бойовий шлях
Узагальнити
Перспектива
Дивізія перетворена з 153-ї стрілецької дивізії 31 грудня 1942 року.
У складі Дієвої армії:
- з 31.12.1942 по 07.06.1944 р.р.
- з 15.06.1944 по 09.05.1945 р.р.
7 січня 1943 року дивізія була направлена до оточеного в районі Чертково — Мілове (кордон Луганської області та Ростовської області) німецького угруповання і вступила в бій для його ліквідації. Дивізії вдалося до вечора 9 січня 1943 року захопити околицю Мілового. До 16 січня 1943 року велися бої на знищення угруповання, проте частина німецького війська вирвалася з оточення, при відході зазнавши втрат від дій радянської авіації та артилерії. Протягом січня 1943 року дивізія наступала через Біловодський район, Станично-Луганський район, Новоайдарський район, Старобільський район. З 30 січня 1943 року входила в окрему рухому групу генерала Маркіана Попова, яка завдавала удару з району Старобільська в напрямку на Червоноармійське, Волноваха, Маріуполь. Брала участь у звільненні Червоного Лиману, 17 лютого 1943 року звільнила Слов'янськ, потім вийшли до міста Краматорськ. З 19 лютого 1943 року прийняла позиції у військ 3-го танкового корпусу по фронту: селище Іванівка, СКМЗ, селище Новий Світ, НКМЗ на південній і південно-західній околиці Краматорська. Вела запеклі оборонні бої під містом. 28 лютого 1943 року залишила місто, відійшовши через Софіївку, Шабельківку, 5-те господарство до Слов'янська, біля якого вела ар'єргардні бої 1—3 березня 1943 року. Потім таємно відступила через Райгородок, зайнявши позиції за Сіверським Дінцем.
У липні 1943 року дивізія брала участь в Ізюм-Барвінківській наступальній операції, відвоювавши невеликий плацдарм на Сіверському Дінці.
У кінці серпня 1943 року дивізія займала оборону на плацдармі Сіверського Дінця, на північний захід від міста Ізюм. В ході Донбаської операції перебувала між головними напрямками ударів 1-ї гвардійської і 6-ї армій, через Лозову вийшла до Дніпра.
У період 27—29 вересня 1943 року частини дивізії готувалися до переправи через Дніпро з гирла річки Плоска Осокорівка в районі зосередження (населені пункти Ненаситець, Воронів, Зелений). В ніч на 30 вересня 1943 року переправилась через річку, 5 жовтня 1943 року безпосередньо в боях з контратакуючими угрупованнями німеських військ змінила 35-ту гвардійську стрілецьку дивізію на плацдармі. З 23 жовтня 1943 року дивізія наступала з плацдарму, а 26 жовтня 1943 року взяла участь у звільненні районного центру Солоне. Потім форсувала річки Суха Сура і Мокра Сура, наступала далі. 4 листопада 1943 року була змінена частинами 35-ї гвардійської стрілецької дивізії і наступала вже в другому ешелоні.
У грудні 1943 — лютому 1944 років вела бої в Нікопольському районі Дніпропетровської області. Із 5 грудня 1943 року по 15 січня 1944 року вела запеклі бої поблизу кургану «Могила Нечаєва», потрапила в оточення та вийшла з нього. Потім просувалася в наступі в ході Нікопольської-Криворізької наступальної операції, форсувала Бузулук в районі Апостолове. 31 січня 1944 року вела бої біля населеного пункту Лошкарівка, 2 лютого 1944 року — за село Шевченкове, 7 лютого 1944 року за село Велика Костромка, наступала через Шолохове і Олександрівку (нині в межах міста Покров), повернувши на захід, до кінця операції вийшли до річки Інгулець.
Із 6 березня 1944 року в ході Березеговато-Снігурівської операції прорвала оборону на річці Інгулець південніше Кривого Рогу, наступала в напрямку Новий Буг і Нова Одеса. 17—18 березня 1944 року вела бої в Баштанському і Новоодеському районах Миколаївської області, брала участь у звільненні міста Новий Буг. 26 березня 1944 року дивізія форсувала річку Південний Буг в районі міста Нова Одеса, наступала в напрямку Березівки, потім на Роздільну, повернувши на південний схід, почала наступ на Одесу, у звільненні якої 10 квітня 1944 року взяла участь. Після операції перенаправлена на Дністер, де просуваючись вперед і вступаючи в запеклі бої, до 14—15 квітня 1944 року вийшла до Дністра на південь від Тирасполя, потім переправлена на північ від Тирасполя.
10 травня 1944 року форсувала Дністер в районі населеного пункту Шерпень, протягом декількох днів вела запеклі бої на плацдармі в районі села Войкове (32 км на північний захід від Тирасполя), зазнала тяжких втрат.
До 6 червня 1944 року вже не брала участь у боях, разом з армією 8 червня 1944 року відведена в резерв, доукомплектована на станціях Мигалово і Веселий Кут, і до 15 червня 1944 року перекинута на Ковельський напрямок. Дивізія прибула до станції Сарни, і була вивантажена. 20 липня 1944 року форсувала Західний Буг на захід від міста Любомль (Волинська область), захопила плацдарм. Продовживши наступ 28 липня 1944 року дивізія штурмувала і звільнила Люблін, 1 серпня 1944 року о 6:30 форсувала Віслу в районі Голендри, Магнушів, діючи праворуч від 35-ї гвардійської стрілецької дивізії, до 20:00 вела бій на рубежі східної околиці Магнушева, обходячи Магнушів з південного сходу, північна околиця Острув. Вела бої на плацдармі протягом початку і першої половини серпня 1944 року, просуваючись уперед. 8 серпня 1944 року опинилася біля населеного пункту Ходків (32 км на північний захід від м. Демблін).
Зі спогадів двічі Героя Радянського Союзу Маршала Радянського Союзу Василя Чуйкова:
«У корпусі провідну роль при форсуванні Вісли зіграла 57-а гвардійська стрілецька дивізія на чолі з генералом Опанасом Дмитровичем Шеменковим, що зумів таємно і вчасно зосередити свої полки для потужного удару, який по суті забезпечив успіх всьому корпусу».
З 12 січня 1945 року дивізія прорвала німецьку оборону з Магнушевського плацдарму в ході Вісло-Одерської операції, до 17 січня 1945 вийшла в район Рава-Мазовецька, потім, обійшовши Познань, до початку лютого 1945 року підійшла до Одеру, південніше міста Кюстрин. 28 січня 1945 року дивізія перейшла кордон Німеччини на ділянці Ціломішель — Бетшат. Воїни дивізії залишили на кордоні щит з написом: «28 січня 1945 року, о 14 годині дня тут першими зі складу військ 1-го Білоруського фронту перетнули кордон Німеччини гвардійці 57-ї стрілецької дивізії».
3 листопада 1945 року дивізія двома стрілецькими полками, переправившись через Одер по льоду, захопила і утримувала плацдарм на Одері шириною до 3 кілометрів по фронту і глибиною до 1—2 кілометрів на рубежі окрім Ней-Ратшток, 1 км на схід від Рейтвейна, що є складовою частиною так званого Кюстрінского плацдарму. Ігші частини дивізії продовжували переправлятися на цей плацдарм. З 4 по 7 листопада 1945 року вела запеклі наступальні бойові дії по утриманню і розширенню плацдарму в районі Кюстрина, в яких, заволодівши населеним пунктом Херцерсхоф, відбивала запеклі німецькі контратаки. На 7 листопада 1945 року дивізія захопила Маншнів і утримуючи Херцерсхоф, своїм лівим флангом під німецьким натиском відійшла на рубіж в 1 кілометр на північ від позначки 14,2, Ней-Ратшток. Силами полку 35-ї гвардійської стрілецької дивізії становище було відновлено, під кінець дня дивізія вийшла до залізниці, на ділянці 1,5 км на північ від станції Подельціг, окрім станції Рейтвейн. Однак до 15 листопада 1945 року дивізія втратила завойовані позиції, тому в березні 1945 року знову була змушена їх відвойовувати для розширення Кюстрінского плацдарму і взяття Кюстрина.
В ході Берлінської наступальної операції з 16 квітня 1945 року наступала, з підтримкою 7-ї окремої гвардійської важкої танкової бригади на напрямку головного ударного фронту з Кюстрінского плацдарму, штурмуючи Зеєловські висоти, куди частини дивізії одні з перших увірвалися. 17 квітня 1945 року формування зайшло в Зеелов, де дивізія вела бої в центрі міста. Потім з'єднання форсувало Шпрее, через аеродром Темпельхоф. Під кінець 26 квітня 1945 року увірвалось в Берлін, вийшло в центр міста до Тиргартене.[2]
19187 вояків дивізії були нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу, 33 воїна отримали звання Героя Радянського Союзу.
У післявоєнні роки дислокувалася у Німеччині.
Remove ads
Склад
1943—1945
(з 05.03.1943)
- 170-й гвардійський стрілецький полк[1]
- 172-й гвардійський стрілецький полк (в 1965 році увійшов до складу 39-ї гв. мсд)
- 174-й гвардійський стрілецький полк
- 128-й гвардійський артилерійський полк[3]
- 64-й окремий гвардійський винищувальний-протитанковий дивізіон[4]
- 74-та окрема гвардійська зенітна батарея (до 20.04.1943)
- 59-та окрема гвардійська розвідувальна рота[5]
- 67-й окремий гвардійський саперний батальйон
- 89-й окремий гвардійський батальйон зв'язку[6] (до 5 листопада 1944 року — 89-я окрема гвардійська рота зв'язку, до 2 травня 1943 року — 89-й окремий гвардійський батальйон зв'язку 1-го формування).
- 568-й (66-й) окремий медико-санітарний батальйон
- 60-та окрема гвардійська рота хімічного захисту[7]
- 626-та (63-я) автотранспортна рота[8]
- 643-я (61-а) польова хлібопекарня
- 650-й (56-й) дивізійний ветеринарний лазарет
- 1968-а польова поштова станція
- 1157-а польова каса Держбанку
- 1-а гвардійська армія - окрема штрафна рота (під час перебування в її складі).
Remove ads
Підпорядкування
Remove ads
Командування
Командири дивізії:
- Карнов Андрій Павлович (31.12.1942 — 19.11.1943), гвардії генерал-майор ;
- Шеменков Опанас Дмитрович (20.11.1943 — 14.08.1944), гвардії генерал-майор ;
- Залізюк Петро Йосипович (15.08.1944 — 24.01.1946), гвардії полковник, з 20.04.1945 гвардії генерал-майор.
Начальники штабу дивізії:
- Кулаков Костянтин Григорович, гвардії полковник
Нагороди та найменування
Узагальнити
Перспектива
Нагороди частин дивізії:
- 170-й гвардійський стрілецький Демблінско[9] — Берлінський[10] Червонопрапорний[11] ордена Суворова[12] полк
- 172-й гвардійський стрілецький Гнезненський[13] Червонопрапорний[14] орденів Суворова і Кутузова[15] полк
- 174-й гвардійський стрілецький Померанський[16] Червонопрапорний орденів Суворова і Кутузова полк
- 128-й гвардійський артилерійський Демблінсько — Померанський Червонопрапорний[17] ордена Кутузова полк
- 64-й окремий гвардійський винищувально-протитанковий Померанський орденів Олександра Невського і Червоної Зірки дивізіон
- 67-й окремий гвардійський саперний ордена Червоної Зірки батальйон
Remove ads
Відзначені воїни дивізії
Узагальнити
Перспектива
Нагорджено орденами СРСР не менше:
- орден Леніна — 42
- орден Червоного Прапора — 305
- орден Суворова II ступеня — 1
- орден Суворова III ступеня — 8
- орден Богдана Хмельницького III ступеня — 42
- орден Олександра Невського — 105
- орден Вітчизняної війни I ступеня — 410
- орден Вітчизняної війни II ступеня — 1057
- орден Червоної Зірки — 2431
- орден Слави I ступеня — 58
- орден Слави II ступеня — 383
- орден Слави III ступеня — 2515
(Дані про нагородження взяті з указів Президії Верховної ради СРСР, наказів 57 гвардійської стрілецької дивізії, 4 гвардійського стрілецького корпусу, 6 армії, 8 гвардійської армії, 1 Білоруського фронту, 3 Українського фронту, розміщених на сайті «Електронний банк документів» Міністерства оборони РФ).
Remove ads
Примітки
Література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads