Лобода смердюча

Лобода смердюча^[1][2][3], лобода смердяча^[2], лобода Шрадера^[2][1], лобода вонюча^[2] (Chenopodium vulvaria L.) — вид рослин з роду лобода (Chenopodium) родини амарантових (Amaranthaceae). Народні назви: материнка, пать-трава.

Лобода смердюча
Ілюстрація з видання Медична ботаніка Вільяма Вудвілла. Лондон, Джеймс Філліпс, 1793, 1-е видання, том 3.
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Щирицеві (Amaranthaceae)
Рід:	Лобода (Chenopodium)
Вид:	Лобода смердюча (C. vulvaria)
Біноміальна назва
Chenopodium vulvaria L. 1753
Карта ареалу виду
Синоніми
Ambrina graveolens Moq. Anserina foetida (Lam.) Montandon Atriplex vulvaria (L.) Garsault Atriplex vulvularia (L.) Crantz Botrydium schraderi Spach Chenopodium effusum M.Martens & Galeotti Chenopodium foetidum Lam. Chenopodium graveolens Lag. & Rodr. Chenopodium olidum Curtis Chenopodium quercifolium Moq. Chenopodium trilobatum Moq. Chenopodium vulvaria var. incisum Maire Chenopodium vulvaria var. microphyllum Moq.

Загальна біоморфологічна характеристика

Ілюстрація лободи червоної у книзі Яна Копса «Flora Batava», Volume 20 (1898)

Однорічна багатостеблова рослина. Стебла 10-60 см заввишки, сіруваті від борошнистого нальоту, сильно гіллясті від основи, висхідні, простягнуті, головне стебло не виражене. Листки з довгими черешками, сірувато-зелені з борошнистим нальотом, яйцеподібні або яйцеподібно-ромбічні, 0,6-2,5 см завдовжки, 0,5-2 см завширшки, цілокраї, із загостреною верхівкою, молоді сильноборошнисті, пізніше зверху майже голі, знизу більш-менш запушені. Квітки двостатеві, п'ятичленні, зеленуваті, розташовані в клубочках, що сидять в пазухах листків. Суцвіття короткі і густі, колосоподібні, зібрані на верхівках стебел і гілок. Листочки оцвітини до третини зрощені, на спинці з невеликим горбком або слабокілеваті, борошнисті. Насіння 0,9-1,0 мм в діаметрі, чорні або бурі, блискучі, горизонтальні. Насіннєва шкірка тонколускувата. Рослини при розтиранні суцвіть видають слабкий запах тухлого оселедця. Цвіте в червні-вересні, плоди дозрівають в серпні-жовтні.

Число хромосом: 2n = 18.

Поширення

Європейсько-передньоазійський вид.

Ареал:

• Африка
  • Північна Африка: Алжир; Єгипет; Лівія; Марокко; Туніс
• Азія
  • Аравійський півострів: Оман; Ємен
  • Західна Азія: Іран; Ірак; Ізраїль; Йорданія; Ліван; Сирія; Туреччина
  • Сибір: Росія — Західний Сибір
  • Середня Азія: Таджикистан
  • Індійський субконтинент: Пакистан
• Європа
  • Північна Європа: Швеція; Велика Британія
  • Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Угорщина; Польща; Словаччина; Швейцарія
  • Східна Європа: Білорусь; Російська Федерація — Європейська частина; Україна (вкл. Крим)
  • Південно-Східна Європа: Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція (вкл. Крит); Італія [вкл. Сардинія, Сицилія]; Північна Македонія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія
  • Південно-Західна Європа: Франція (вкл. Корсика); Португалія; Іспанія [вкл. Балеарські острови].

Рослина натуралізована в інших регіонах.

Поширена по всій Україні.

Екологія

Росте як бур'ян в степах, біля будівель, на кам'янистих схилах, пісках, біля доріг, на сміттєвих місцях.

Хімічний склад

Рослина містить дубильні речовини, ефірну олію з неприємним оселедцевим запахом, солі амонію, фосфати і поташ. У склад олії входить триметіламін. Смак рослини солонуватий, неприємний.

Використання

У народній медицині насіння використовують проти глистів, надземну частину — як заспокійливе при істерії, різних судомах, мігрені, а також як протиревматичний, протизастудний, маточний засіб. З трав'янистих частин рослини можна приготувати фарбу, яка в залежності від протрав дає жовтий або зелений кольори.

Див. також

• Список видів роду Лобода
• Список дикорослих корисних рослин України