Фазан звичайний

Фазан звичайний^[4] (Phasianus colchicus) — птах підродини Фазанних ряду куроподібних. У природі раніше зустрічався в Азії, пізніше вид було інтродуковано в інші частини світу.

?Фазан звичайний
Самець
Самиця
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Підтип:	Черепні (Craniata)
Надклас:	Щелепні (Gnathostomata)
—	Зауропсиди (Sauropsida)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Куроподібні (Galliformes)
Родина:	Фазанові (Phasianidae)
Підродина:	Фазанні (Phasianinae)
Рід:	Фазан (Phasianus)
Вид:	Фазан звичайний
Біноміальна назва
Phasianus colchicus Linnaeus, 1758
Ареал    Цілорічно    Інтродуковано
Ареал поширення, підвидів та підгруп фазана звичайного    torquatus group    tarimensis group    mongolicus group    principalis group    colcchicus group
Підвиди[2][3]
P. c. alaschanicus Alphéraky & Bianchi, 1908 P. c. bianchii Buturlin, 1904 P. c. chrysomelas Severtzov, 1875 P. c. colchicus Linnaeus, 1758 P. c. decollatus Swinhoe, 1870 P. c. edzinensis Sushkin, 1926 P. c. elegans Elliot, 1870 P. c. formosanus Elliot, 1870 P. c. hagenbecki Rothschild, 1901 P. c. karpowi Buturlin, 1904 P. c. kiangsuensis Buturlin, 1904 P. c. mongolicus Brandt, 1844 P. c. pallasi Rothschild, 1903 P. c. persicus Severtzov, 1875 P. c. principalis P. L. Sclater, 1885 P. c. rothschildi La Touche, 1922 P. c. satscheuensis Pleske, 1892 P. c. septentrionalis Lorenz, 1888 P. c. shawii Elliot, 1870 P. c. sohokhotensis Buturlin, 1908 P. c. strauchi Przewalski, 1876 P. c. suehschanensis Bianchi, 1906 P. c. takatsukasae Delacour, 1927 P. c. talischensis Lorenz, 1888 P. c. tarimensis Pleske, 1889 P. c. torquatus Gmelin, 1789 P. c. turcestanicus Lorenz, 1896 P. c. vlangalii Przewalski, 1876 P. c. zarudnyi Buturlin, 1904 P. c. zerafschanicus Tarnovski, 1893
Посилання
Вікісховище:	Phasianus colchicus
Віківиди:	Phasianus colchicus
ITIS:	175905
МСОП:	45100023
NCBI:	9054
Fossilworks:	372509

Опис

Скелет

Птах має довжину тулуба до 85 см, вагу до 2 кг, довгий клиноподібний хвіст з 18 пір'їв. Має гачкуватий дзьоб. Пір'я на тілі у самців фазанів яскраве та красиве різного кольору — золотавого, темно-зеленого, помаранчевого, фіолетового. По краях голови тріпотять пучки подовжених пір'їн, які утворюють щось на зразок ріжків. Хвіст має жовто-бурий колір з мідно-фіолетовим відливом. Самець набагато більший за самицю. Самиці фазана дуже бліді, мають тіло буро-жовтого кольору з фіолетово-рожевим відливом.

Поведінка

Фазан звичайний — дуже обережний та боязкий птах. За першої нагоди намагається втекти. Дуже гарно бігає та стрибає. Вважається одним з найкращих стрибунів із куроподібних. У той же час фазан не дуже добре літає. Може пролетіти 70–150 м, але швидко виснажується. Тому намагається не часто літати.

Сплять вони на деревах або в густій ​​рослинності на землі.

Сліди фазана

Слід фазана, перекошений — палець II явно коротший, ніж палець IV. Палець I дуже зменшений, тож іноді його не помітно на стежці. Загальна довжина сліду, зазвичай 65–75 мм, ширина 60–65 мм.

Розповсюдження та місця існування

Фазан звичайний це південний птах. Мешкає у Передній та Центральній Азії до Китаю, Корейського півострова та Японських островів. На північ розповсюджений до дельти річки Волга, мешкає в Грузії, Азербайджані, Вірменії, на північному Кавказі. Фазани звичайні водяться у Середній Азії, Казахстані. Ще на початку XX ст. фазан був дуже широко розповсюджений на цих територіях. так, у 30-х роках у Середній Азії на 1 км² було 150 птахів. В одному лише Таджикистані водилося близько 1,5 млн фазанів звичайних. Проте внаслідок діяльності людини — браконьєрства, випалювання трави та очерету — чисельність фазану суттєво зменшилася.

Фазана успішно розводять також у Європі та Північній Америці. Для цього існують відповідні програми з акліматизації цього птаха.

На території України поширений у південних та південно-східних районах, а також на Закарпатській рівнині і у Волинський області. Зокрема на території Національного природного парку «Тузлівські лимани», що на Одещині, серед 270 видів птахів, добре акліматизувались декілька десятків фазанів^[5].

Фазан звичайний живе здебільшого біля води та в чагарниках, полюбляє заплавні ліси. Харчується здебільшого рослинною їжею, а також комахами, молодими мишами, ящірками, зміями. Більшу частину свого життя проводить на землі. Головні вороги: лисиці, сови, яструби, вовки.

Розмноження

Яйце в оологічній колекції

Токування починається з березня. Самці займають гніздові угіддя. Після цього ходять по них з криками «гу-гу-гу», «кох-кох», «ке-ке». Довжина прогулянок самця становить 400—500 м з перервою на харчування на 30-40 хв.

Токування триває до 4 місяців й закінчується на початку червня. Будується гніздо, яке має вигляд невеликого поглиблення у ґрунті, облаштовується гілочками, рослинами та пір'ям. У 1 кладці буває від 7 до 18 яєць, частіше за все — 8–14 яєць. Яйця мають оливково-бурий колір із зеленуватим відтінком. Розмір їх становить — 42×46×33–37 мм. Як правило відкладають яйця у квітні-травні. Самка висиджує яйця 21–23 (максимально 27) днів. За цей час вона втрачає до 40 % своєї ваги.

Пташенята з'являються з густим пухом, швидко починають бігати та самостійно харчуватися. Незабаром вони вже можуть злітати на 30 см. Через 4-5 місяців вони досягають розмірів дорослих фазанів. Наприкінці липня-на початку серпня пташенята об'єднуються у зграї до 50 голів. Їх водить самка фазана.

Восени фазани починають збиватися у зграї. Самці окремо — до 100 голів, самиці окремо — до 10 голів.

Значення

Фазан звичайний є цінним мисливсько-промисловим птахом, що має дуже смачне м'ясо. В багатьох країнах є улюбленим об'єктом полювання. До того ж його досить часто розводять у спеціалізованих господарствах.