Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
SMS Stralsund
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
«Штральзунд» (нім. SMS Stralsund) — військовий корабель, легкий крейсер типу «Магдебург» Імперського флоту Німеччини. Єдиний корабель, названий на честь німецького міста Штральзунд.
.svg){kind=small}
«Штральзунд» разом з трьома іншими кораблями: «Магдебург», «Бреслау» та «Штрасбурґ», належав класу легких крейсерів «Магдебург», побудованих напередодні Першої світової війни. Він був побудований на верфі AG Weser у Бремені з 1910 року до грудня 1912 року, після чого введений до складу Флоту відкритого моря. Корабель був озброєний головною батареєю з дванадцяти 10,5-см гармат SK L/45 і мав максимальну швидкість 27,5 вузлів (50,9 км/год).
«Штральзунд» більшу частину своєї кар'єри діяв у складі розвідувальних сил Флоту відкритого моря. Він брав участь у значних бойових діях на початку Першої світової війни, включаючи кілька операцій біля британського узбережжя та битви в Гельголандській затоці та Доггер-банці у серпні 1914 року та листопаді 1915 року відповідно. В жодному з цих боїв крейсер не був пошкоджений. Корабель перебував на верфі під час Ютландської битви, тому пропустив бій. Після закінчення війни «Штральзунд» недовго служив у Рейхсмаріне, перш чого як контрибуція його передали союзникам. Продовжив службу в лавах французького флоту під назвою «Мюлуз» до 1925 року. Формально виведений з експлуатації в 1933 році та розібраний на брухт через два роки.
Remove ads
Історія служби
Узагальнити
Перспектива
«Штральзунд» замовлявся за контрактом «Ерзац Корморан». Закладений на верфі AG Weser у Бремені у вересні 1910 року та спущений на воду 4 листопада 1911 року. Прийнятий на бойову службу 10 грудня 1912 року. Згодом корабель приєднався до Загону розвідувальних кораблів, призначеного до II розвідувальної групи, де у мирний час він брав участь у навчальних походах з Флотом відкритого моря.
Перша світова війна
1914
16 серпня, приблизно через два тижні після початку Першої світової війни, «Штральзунд» та «Штрасбурґ» отримали наказ провести рейд на Гофден в надії виявити британські розвідувальні сили флоту і сподіваючись зненацька заскочити патрулюючі британські есмінці. Їх супроводжували підводні човни U-19 та U-24, які мали влаштувати засідку на будь-які британські сили, що контратакували. Два крейсери вирушили пізно ввечері 17 серпня, а рано вранці наступного дня пройшли через британську патрульну лінію в темряві; близько 04:45 вони змінили курс з наміром атакувати британські есмінці ззаду. «Штральзунд» та «Штрасбург» пройшли на відстані приблизно 50 морських миль (93 км) один від одного, щоб збільшити свої шанси на виявлення британських сил. О 06:39 «Штральзунд» помітив групу з восьми чи десяти есмінців та легкий крейсер «Фірлесс» на відстані близько 10 000 м. Британський командир на борту «Фірлесса» спочатку помилково прийняв «Штральзунд» за панцерний крейсер і наказав своїм кораблям утриматися від його атаки. «Штральзунд», зі свого боку, негайно відкрив вогонь по найближчих есмінцях.
У відповідь на рейд «Штральзунда» на британську патрульну лінію, британське військово-морське командування вирішило здійснити у відповідь напад на німецькі оборонні позиції в Гельголандській затоці. Це призвело до битви в Гельголандській затоці 28 серпня 1914 року. Британські лінійні та легкі крейсери здійснили рейд на німецькі сили в Гельголандській затоці. На початку боїв «Штральзунд» та решта II розвідувальної групи стояли на якорі у Вільгельмсгафені, і щойно до військово-морського командування надійшли повідомлення про британські крейсери, II розвідувальній групі було наказано негайно вийти в море. О 11:30 «Штральзунд» вирушив у плавання, слідуючи за «Страсбургом» та легким крейсером «Кельн».
Близько 13:40 «Штральзунд» почув звуки пострілів удалині, а невдовзі після 14:00 зустрів три британські крейсери та лінійний крейсер. Він потрапив під сильний вогонь, але зазнав лише одного влучання, снаряд не вибухнув, хоча осколки снарядів від близьких промахів поранили кількох членів екіпажу. «Штральзунд» швидко тік на південь, перш ніж повернути на північ, щоб прийти на допомогу постраждалій «Аріадні», яка була сильно пошкоджена британськими лінійними крейсерами. «Штральзунд» та «Данциг» забрали близько шістдесяти чоловіків з «Аріадни». «Штральзунд» та решта легких крейсерів, що вціліли, відступили в імлу та підкріплені лінійними крейсерами I розвідувальної групи відступили.
9 вересня «Штральзунд» і крейсер «Кольберг» супроводжували мінні крейсери «Альбатрос» і «Наутілус» та допоміжний мінний загороджувач «Кайзер» під час встановлення мінного поля в Північному морі.
Наприкінці вересня «Штральзунд» був тимчасово переведений до Балтійського моря, де взяв участь у зачистці акваторії від російських сил аж до північного краю Готланду. Невдовзі він повернувся до Північного моря і разом з II розвідувальною групою здійснив вилазку з лінійними крейсерами I розвідувальної групи на Ярмут. Операція була проведена 2–3 листопада 1914 року, а кораблі II розвідувальної групи служили розвідувальним екраном для лінійних крейсерів. Поки лінійні крейсери бомбардували місто Ярмут, «Штральзунд» поставив мінне поле, в результаті чого затонули пароплав і підводний човен D5, які вирушили на перехоплення німецьких рейдерів. Після завершення бомбардування німецька ескадра повернулася назад, не зустрівши британських сил.
15–16 грудня проведено ще один рейд лінійних крейсерів проти прибережних міст Скарборо, Гартлпул та Вітбі. Дві розвідувальні групи о 03:20 вийшли з Ядебузена. Кораблі Гіппера попливли на північ, через проходи в мінних полях, після чого кораблі повернули на захід, до англійського узбережжя. Вночі 15 грудня основні сили Флоту відкритого моря зіткнулися з британськими есмінцями, і, побоюючись перспективи нічної торпедної атаки, адмірал Фрідріх фон Інгеноль наказав кораблям відступити. Кораблі Гіппера все одно здійснили бомбардування, хоча й не знали про відступ Інгеноля. Потім вони повернулися на зустріч з німецьким флотом.
На цей час британські лінійні крейсери зайняли позицію, щоб заблокувати шлях відходу Гіппера, в той час як інші сили прямували до завершення оточення. О 12:25 легкі крейсери II розвідувальної групи почали обганяти британські кораблі в пошуках Гіппера. Один із крейсерів 2-ї ескадри легких крейсерів помітив «Штральзунд» і передав сигнал про донесення Бітті. О 12:30 Бітті повернув свої лінійні крейсери в бік німецьких кораблів. Бітті припустив, що німецькі крейсери були передовим прикриттям для кораблів Гіппера, проте ті знаходилися приблизно за 50 км попереду. 2-га ескадра легких крейсерів, яка прикривала кораблі Бітті, відокремилася, щоб переслідувати німецькі крейсери, але неправильно інтерпретований сигнал з британських лінійних крейсерів відправив їх назад на їхні позиції прикриття. Ця плутанина дозволила німецьким легким крейсерам втекти та попередила Гіппера про місцезнаходження британських лінійних крейсерів. Німецькі лінійні крейсери повернули на північний схід від британської групи і успішно відступили.
1915
3 січня 1915 року «Штральзунд» приєднався до легкого крейсера «Грауденц» для патрулювання в Північному морі на захід від банки Амрун, яке закінчилося без виявлення британських сил. Далі «Штральзунд» провів операцію з мінування разом зі «Штрасбургом» 14–15 січня біля річки Гамбер. Корабель знову був частиною розвідувального екрану I розвідувальної групи в бою при Доггер-банці 24 січня. «Штральзунд» і «Грауденц» були призначені на передню частину екрану, а «Росток» і «Кольберг» йшли по обидва боки від формування; кожен крейсер підтримувався півфлотилією міноносців. О 08:15 спостерігачі на «Штральзунді» та «Кольберзі» помітили сильний дим від великих британських військових кораблів, що наближалися до формування. Оскільки основний німецький флот перебував у порту і тому не міг підтримувати лінійні крейсери, Гіппер вирішив відступити на великій швидкості. Однак британські лінійні крейсери змогли наздогнати німців, і в подальшому бою великий панцерний крейсер «Блюхер» був потоплений.
«Штральзунд» перемістився до Балтики для проведення чергової операції з 17 по 28 березня, спрямованої проти російського Балтійського флоту, що атакували поблизу Мемеля. 23 березня він бомбардував російські позиції та скупчення військ у Полангені, трохи північніше Мемеля. Незабаром крейсер повернувся до Північного моря.
«Штральзунд» та решта II розвідувальної групи здійснили патрулювання в районі Доггер-банки протягом травня-серпня 1915.
У серпні «Штральзунд» та решта II розвідувальної групи повернулися до Балтики, щоб взяти участь у бою в Ризькій затоці[Прим. 1]. Кораблі служили частиною сил прикриття під командуванням Гіппера, які патрулювали за межами затоки, щоб запобігти контратаці будь-яких російських кораблів. У цей період «Штральзунд» зазнав атаки британського підводного човна E1, але торпеди ворожої субмарини промахнулися.
29 серпня «Штральзунд» повернувся до Північного моря.
1916—1918
2–3 та 11 лютого 1916 року «Штральзунд» брав участь у двох патрулюваннях у Північному морі. 19 лютого крейсер доправили до корабельні Kaiserliche Werft у Кілі для капітального ремонту. Його дванадцять 10,5-см гармат були замінені на сім 15-см гармат SK L/45 та дві 8,8-см гармати SK L/45. Роботи тривали до 17 червня і в результаті корабель не був готовий до Ютландської битви 31 травня — 1 червня.
«Штральзунд» повернувся на службу 6 липня і недовго служив флагманом адмірала Людвіга фон Ройтера, командира IV розвідувальної групи.
12 вересня «Штральзунд» узяв на борт гідроплан, який вперше був використаний в бойових діях під час патрулювання флоту східніше Доггер-банки 18–20 жовтня. 4–5 листопада крейсер вийшов у море разом з Флотом відкритого моря, щоб прийти на допомогу підводним човнам U-20 та U-30, які сіли на мілину біля узбережжя Данії. 2 грудня «Штральзунд» був переведений з II розвідувальної групи до IV розвідувальної групи, де став флагманським кораблем адмірала Карла Зайферлінга.
10 січня 1917 року кораблі IV розвідувальної групи провели мінну операцію в Північному морі між Гельголандом і Нордернеєм; під час операції їх посилював крейсер «Данциг». 15 січня комодор Макс Ган прийняв командування IV розвідувальною групою, зробивши «Штральзунд» своїм флагманським кораблем. Наступні кілька місяців «Штральзунд» брав участь у патрулюванні південної частини Північного моря.
22 жовтня «Штральзунд» відправили до Лібави на Балтиці. Операція «Альбіон», висадка морського десанту на острови в Ризькій затоці, вже завершилася перемогою Німеччини, тому корабель швидко повернувся до Північного моря. З 11 по 20 листопада командир I флотилії міноносців Пауль Генріх використовував «Штральзунд» як свій флагман. Крейсер брав участь у двох траленнях у Північному морі аж до плавучого маяка «Нордхіндер» 12 та 17 листопада. 2 лютого 1918 року, прикриваючи тральщик у Північному морі, «Штральзунд» натрапив на міну, встановлену британськими кораблями. Хоча два його водонепроникні відсіки затопили, він зміг власним ходом повернутися до Вільгельмсгафена. Дредноут «Кайзер» та кілька інших кораблів вирушили, щоб супроводжувати «Штральзунд» назад до порту. Ремонт тривав з 4 лютого до 25 квітня.
Після повернення до строю, «Штральзунд» приєднався до решти IV розвідувальної групи для навчань у Балтійському морі 27 квітня. Там, 16 травня, його було призначено флагманським кораблем адмірала Гуго Меурера, командира «зондервербанда» (спеціального підрозділу), який мав діяти у східній частині Балтійського моря. Протягом наступних кількох тижнів корабель курсував до різних портів регіону, включаючи Ревель, Марієгамн, Ханко, Турку, Віндау та Лібау. Потім корабель вирушив з Лібави до Кіля, а 24 червня повернувся до Північного моря. Він залишався там до 8 серпня, коли йому було наказано повернутися до Балтійського моря для проведення великої операції.
«Штральзунд» до нового угруповання кайзерівського флоту для проведення операції «Шлюсштайн» під командуванням віцеадмірала Бедікера. Запланована операція ознаменувала початковий етап кампанії проти британської інтервенції на півночі Росії; вона мала розпочатися з окупації Санкт-Петербурга. Серед кораблів, виділених для операції «Шлюсштайн», були дредноути «Нассау», «Остфрісланд» і «Тюрингія»; кораблі IV розвідувальної групи — «Штральзунд», «Страсбург», «Регенсбург» і «Франкфурт», крейсер «Кольберг»; авізо «Бліц»; V флотилія міноносців; тендер гідролітаків та численні судна для боротьби з мінами та менші судна. 12 серпня німецькі війська почали розмінувати поля у східній частині Фінської затоки, хоча основні військові кораблі підрозділу залишилися в Кілі. Через чотири дні Бедікер та його штаб перемістилися на «Штральзунд», який того дня відплив разом зі «Страсбургом» до Лібау. Потім кораблі продовжили шлях до Ревеля, Гельсінгфорса, Нарви, Гунгербурга та Бйорке. Воєнна ситуація для Німеччини продовжувала погіршуватися, що призвело до відкладення операції «Шлюсштайн», і «Штральзунд» невдовзі був відкликаний. Крейсер повернувся до Кіля, звідсіля до Північного моря, прибувши до Вільгельмсгафена 9 вересня, де Бедікер та його штаб залишили корабель.
12 вересня «Штральзунд» повернувся до Балтики та відплив назад на схід, прибувши до Бйорке, щоб 16 вересня замінити «Штрасбург» як сторожовий корабель. Він залишався там більше місяця, протягом якого операція «Шлюсштайн» була офіційно скасована 27 вересня. На той час позиції Німеччини на Балканах почали руйнуватися після того, як союзники провели Вардарський наступ на Македонському фронті, завдавши вирішальної поразки німецьким та болгарським військам. 22 жовтня старий корабель берегової оборони «Беовульф» прибув на заміну «Штральзунду», який відправився до Гельсінгфорса. Він провів там останні тижні війни, після чого повернувся до Кіля, де 17 грудня був виведений з експлуатації.
Післявоєнний час
Після війни «Штральзунд» не був включений до флоту, інтернований до Скапа-Флоу під час мирних переговорів. Натомість йому дозволили залишитися в Німеччині, і військово-морське командування сподівалося, що його можна буде зберегти для післявоєнного Рейхсмаріне. Однак, через затоплення німецького флоту в Скапа-Флоу в червні 1919 року, незадовго до підписання Версальського договору, це виявилося нереалістичним очікуванням. У наслідок цього корабель мав бути роззброєний та переданий союзникам протягом двох місяців після підписання договору. Відповідно, «Штральзунд» був виключений з військово-морського реєстру 5 листопада 1919 року. Його було передано Франції як військовий трофей під торговою назвою «Z». Випливши з Німеччини 28 липня 1920 року разом із міноносцем V130, кораблі прибули до Шербура. Там того ж дня його офіційно передали.
Французи перейменували трофейний крейсер на «Мюлуз» на честь однойменного міста в Ельзасі, яке було повернуто у Німеччини наприкінці Першої світової війни. «Штральзунд» та чотири інші колишні німецькі або колишні австро-угорські крейсери були введені до складу французького флоту на початку 1920-х років. «Мюлуз» увійшов до строю 3 серпня 1922 року.
«Мюлуз» включили до складу 3-ї легкої дивізії французького Середземноморського флоту разом з іншими колишніми німецькими крейсерами «Мец» і «Страсбург» і колишнім австро-угорським «Тіонвіль». «Мюлуз» та інші старі кораблі спочатку дислокувалися в Бресті, але в 1930 році їх перевели до Ландевеннеку. Оскільки французький флот добудував додаткові крейсери, у нього більше не було потреби тримати «Мюлуз» у резерві, і 15 лютого 1933 року трофейний німецький крейсер було викреслено з військово-морського реєстру.
Remove ads
Див. також
Примітки
Посилання
Література
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads