Ізабелла Кембриджська

Ізабе́лла Ке́мбриджська (1409 — 2 жовтня 1484) — єдина дочка Річарда Конісбурга^[en], 3-го графа Кембриджа^[ru]; старша сестра Річарда Плантагенета, 3-го герцога Йоркського, який заявив права на англійський трон для дому Йорків. У другому шлюбі графиня Ессекс.

Ізабелла Кембриджська
англ. Isabel of Cambridge, Countess of Essex
Народилася	1409[1]
Померла	2 жовтня 1484
Діяльність	аристократка
Рід	династія Йорків
Батько	Річард Конісбургd[2][3]
Мати	Анна Мортімер[2][3]
Брати, сестри	Річард, 3-й герцог Йоркський[3]
У шлюбі з	Thomas Greyd[3] і Генрі Бурш'єd[3]
Діти	Генрі Бурш'єd[2][3], William Bourchier, Viscount Bourchierd[2][3], Humphrey Bourchierd[2][3], John Bourchier, 6th Baron Ferrers of Grobyd[2][3], Thomas Bourchierd[2][3], Edward Bourchierd[2], Fulk Bourchierd[2], Hugh Bourchierd[2], Isabella Bourchierd[2], Florence Bourchierd[2] і Sir Edward Bourchierd[3]

Життєпис

Народилася 1409 року^[4]. Старша з двох дітей і єдина дочка Річарда Конісбурга, 3-го графа Кембриджа, і його дружини, Анни Мортімер^[5]. Дідом Ізабелли по батьківській лінії був Едмунд Ленглі, 1-й герцог Йоркський, четвертий син короля Едуарда III і його дружини Філіппи Генегау, що вижив; бабою — Ізабелла Кастильська, молодша дочка короля Кастилії й Леону Педро I та його коханки Марії Падільї^{[к 1][7][8]}. По материнській лінії Ізабелла — онука Роджера Мортімера, 4-го графа Марча, якого англійська шляхта розглядала як потенційного спадкоємця англійського престолу при бездітному королі Річарді II, і Алієнора Голланд, яка по батьківській лінії через свою бабусю Джоанну Плантагенет була нащадкою англійського короля Едуарда I та французького короля Філіпа III^[9].

Анна Мортімер померла у вересні 1411 року, невдовзі після народження брата Ізабелли Річарда. Батька страчено за участь у Саутгемптонській змові^[en] 5 серпня 1415^[10]; і хоча графський титул було конфісковано, вдалося зберегти частину володінь, спадкоємцем яких став чотирирічний Річард^[11]. Незабаром після страти Конісбурга, в битві при Азенкурі загинув бездітний старший брат Едуард^[en][12], спадкоємцем якого став також брат Ізабелли.

У трирічному віці саму Ізабеллу заручили із сером Томасом Греєм, сином Томаса Грея з Гітона^[en] та Еліс Невілл; шлюб укладено після лютого 1413 і анульовано 1426 року^[4].

З дозволу папи Мартина V в період до 25 квітня 1426 укладено новий шлюб: обранцем Ізабелли став Генрі Бурш'є^[ru], 1-й граф Ессекс, старший син Вільяма Бурш'є^[ru], графа д'Е^[ru], і Анни Глостерської. У шлюбі з Генрі Ізабелла народила не менше однадцяти дітей^[13].

Генрі Бурш'є помер 4 квітня 1483 року. Овдовіла Ізабелла померла 2 жовтня 1484^[14][4]. Похована поряд із тілом її другого чоловіка в абатстві Білей^[en], поблизу від Молдона^[en] (Ессекс), пізніше перепохована в Літтл-Істоні^[en], також у Ессексі^[14][15].

Родина

У шлюбі з Генрі Бурш'є Ізабелла народила не менше 11 дітей^[13] (за іншими джерелами — 8 або 10):

• Вільям^[ru] (пом. 1480) — віконт Бурш'є; був одруженим із Анною Вудвілл, сестрою королеви Єлизавети та дочкою Річарда Вудвілла^[ru], 1-го графа Ріверса^[ru], і Жакетти Люксембурзької, від якої мав сина і двох дочок.
• Генрі (пом. 1462) — був одруженим із Елізабет Скейлз, донькою та спадкоємицею Томаса Скейлза, 7-го барона Скейлза; дітей не мав.
• Гамфрі (пом. 1471) — 1-й барон Кромвель ; був одруженим із Джоан Стенгоуп, дочкою Річарда Стенгоупа з Ремптона, дітей не мав. Загинув у битві під Барнетом.
• Джон (бл. 1438—1495) — був двічі одруженим: першим шлюбом із Елізабет Ґрей, вдовою сера Едуарда Ґрея, а також онукою та спадкоємицею Вільяма Феррерса, 5-го барона Феррерса з Гроубі; другим шлюбом із Елізабет Чайчел; дітей не мав.
• Томас (до 1448—1492) — був одруженим із Ізабеллою Барр, дітей не мав.
• Едуард (пом. 1460) — убитий у битві при Вейкфілді.
• Флоренс (пом. 1525).
• Фульк (пом. у дитинстві).
• Ізабелла (пом. у дитинстві).
• Г'ю (пом. у дитинстві).
• Лаура (1440-) — дружина Джона Кортні (убитого в Тьюксбері, 1471)

Генеалогія

Коментарі

1. Дуже прив'язаний до Марії Падільї, Педро I таємно одружився з нею 1353 року. Однак, улітку того ж року мати Педро і шляхта примусили молодого короля одружитися з Бланкою Бурбонською, котру Педро залишив невдовзі після весілля заради Марії. Політичні мотиви шлюбу з Бланкою Бурбонською вимагали від Педро заперечення факту, що він одружений; попри це, його стосунки з Падільєю тривали і вона народила йому чотирьох дітей^[6].