Астапенко Володимир Аркадійович

Володимир Аркадійович Астапенко (біл. Уладзімір Аркадзьевіч Астапенка; нар. 13 листопада 1962(19621113), Мінськ) — білоруський політик і дипломат. Кандидат юридичних наук (2000)^[3]. Мав^[4] дипломатичний ранг надзвичайного і повноважного посланника другого класу^[5].

Астапенко Володимир Аркадійович
біл. Уладзімір Аркадзьевіч Астапенка
Народився	13 листопада 1962(1962-11-13)[1] (62 роки)  Мінськ, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Країна	Білорусь
Діяльність	дипломат
Alma mater	Московський державний інститут міжнародних відносин
Науковий ступінь	кандидат юридичних наук
Заклад	Білоруський державний університет[2]
Членство	Народне антикризове управління, Third convocation of the Coordination Councild, Об'єднаний перехідний кабінет Білорусі і Team Łatuška and Movement for Freedomd
Посада	Q135983447?
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Астапенко.

Біографія

Закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин МЗС СРСР (1985), аспірантуру Білоруського державного університету та МДІМВ-Університету МЗС РФ.

На дипломатичну службу прийшов ще за часів БРСР. Працював начальником інформаційного відділу міністерства закордонних справ БРСР^[6].

З 1992 року по 19 травня 1993 року — заступник міністра закордонних справ^[7]. З 6 липня 1993 року по 18 жовтня 1994 року — генеральний консул Республіки Білорусь в Гаазі^[8]. В цей же день призначений радником-посланником Посольства Республіки Білорусь в Королівстві Бельгія^[9]. Залишався на цій посаді до 27 липня 1996 року^[10].

Після повернення з-за кордону працював у Міністерстві закордонних справ начальником Управління міжнародних економічних відносин^[11].

Працював проректором з міжнародних зв'язків та завідувачем кафедри міжнародного приватного та європейського права Білоруського державного університету^[12].

18 квітня 2008 року призначений Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Білорусь у Республіці Куба^[5].

У складі державної делегації брав участь у численних сесіях Генеральної Асамблеї ООН.

7 грудня 2017 р. Указом Президента Республіки Білорусь призначений Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Білорусь в Аргентинській Республіці та за сумісництвом у Східній Республіці Уругвай^[13].

31 серпня 2018 року призначений Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Білорусь у Республіці Парагвай і Республіці Перу за сумісництвом^[14].

Після 2020 року

Астапенко подав у відставку в день інавгурації Олександра Лукашенка, 23 вересня 2020 року. 27 жовтня він направив лист до Адміністрації Президента, а також Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь, де заявив про численні порушення основних прав і свобод громадян Білорусі та просив звільнити його з посади. Після цього Лукашенко підписав указ про звільнення Астапенка з посади та позбавлення його дипломатичного рангу «у зв'язку зі вчиненням злочину, несумісного з перебуванням на дипломатичній службі». Астапенко не погодився з таким формулюванням причини свого звільнення і намагався змінити її через суд, але безрезультатно. Потім він приєднався до команди Світлани Тихановської і зараз працює в Об’єднаному перехідному кабінеті^{[15][16][17][18][19][20][21][22][23]}, обійнявши там посаду заступника представника із закордонних справ (з 2024 року — виконувач обов'язків представника^[24], а потім представник кабінету з міжнародного та європейського співробітництва^[25]). Заступник керівника Народного антикризового управління^[26].

21 грудня 2022 року щодо екс-посла було відкрито спецпровадження. На початку 2023 року в суді Радянського району Мінська Володимира Астапенка заочно засудили до п'яти років позбавлення волі та штрафу. Також його заочно позбавили права обіймати в Білорусі посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на п'ять років. Водночас його звільнили від покарання на один рік згідно із Законом від 7 грудня 2022 року «Про амністію у зв’язку з Днем національної єдності». Під арештом залишилося майно Астапенка (земельна ділянка та садовий будинок)^[15].

Наукова діяльність

Автор понад 50 наукових та академічних публікацій у галузях міжнародного та європейського права, міжнародних відносин та вищої освіти^[27].

Основні публікації

1. Астапенка, У. А. Пашырэнне Еўрапейскага саюза — наступствы для адносiн памiж Беларуссю і Польшчай / У. А. Астапенка // Беларусь і Польшча, ПIСМ. — Варшава, 2003. — С. 137—146.
2. Астапенко В. А. Эволюция Европейского союза (Амстердамский договор 1997 года): диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук / В. А. Астапенко. — Минск: БГУ, 2000.

Див. також

• Мовчан Андрій Леонідович
• Лопато-Загорський Володимир Миколайович

Посилання

• Автореферат дисертації «Еволюція Європейського Союзу в світлі положень Амстердамського договору 1999 року»
• Білорусь на ринку Латинської Америки поки представлена недостатньо^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}
• Уладзімір Астапенка: дыпламаты зразумелі, што „адсядзецца” не ўдасца
• Былога амбасадара Уладзіміра Астапенку завочна асудзілі да пяці гадоў калоніі і буйнога штрафу