Будище (Шевченківська сільська громада)

Буди́ще — село в Україні, у Шевченківській сільській громаді Звенигородського району Черкаської області. Населення складає — 711 осіб.

село Будище
Стела на місці хати, де народився український військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР Юрій Тютюнник Стела на місці хати, де народився український військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР Юрій Тютюнник
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Звенигородський район
Тер. громада	Шевченківська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA71020310000027379
Облікова картка	Будище.
Основні дані
Засноване	1630—1640
Населення	711 осіб[1]
Площа	1,715 км²[2]
Поштовий індекс	20213
Телефонний код	+380 4740
Географічні дані
Географічні координати	49°11′40″ пн. ш. 31°1′48″ сх. д.[3]
Середня висота над рівнем моря	225 м
Відстань до обласного центру	103 км[4]
Відстань до районного центру	21 км
Найближча залізнична станція	Звенигородка
Місцева влада
Адреса ради	Черкаська обл., Звенигородський р-н, с. Будище
Сільський голова	Кулик Валерій Леонідович
Карта
Будище
Будище
Мапа
Будище у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Будище.

Географія

Село Будище розташоване за 103 км від обласного центру та 21 км від районного центру. Найближча залізнична станція Звенигородка (за 32 км).

Історія

Село засноване у 1630—1640 роках XVII століття. На місці села колись у лісі була буда, де виробляли поташ. Звідси й пішла його назва. На лісових промислах почали виникати поселення, переважно із кріпосних, які втікали від панів, та з селян із розорених татарами сіл.

У путівнику «Шляхами Великого Кобзаря» зазначено, що у 1740 році Будище складалося з 70 дворів. Павло Енгельгардт — російський дворянин, офіцер німецько-балтійського походження, поміщик Тараса Шевченка, одержавши в спадщину Будище та сім сіл, у 1828 році збудував у селі маєток. У 1828—1829 роках у пана служив козачком юний Тарас Шевченко. Досі збереглися три дуби, які називають Шевченковими. За переказами, у дуплі одного з них Тарас ховав свої малюнки.

До селянської реформи 1861 року в селі налічувалось 156 дворів. За переказами в селі розробляли ліс смілянські промисловці, звідси і походить назва — «Будища смілянська».

У 1852 році спадщину Павла Енгельгардта було поділено між дружиною і трьома синами. Будище отримав юнкер Петро. У 1870 році в селі побудовано новий житловий будинок. На дочці Петра — Наталії одружився Іван Федорович Моссаковський (1860–1919), який узяв управління маєтком. У 1913 році він побудував двоповерхову школу.

До радянської влади село поділялося на дві частини — «Правда» та «Кривда», де відповідно жили багаті і бідні.

Радянський період

Село зазнало геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР у 1932—1933 та 1946–1947 роках.

У 1937 році у колишньому маєтку Павла Енгельгардта почала працювати школа. У 1957 році в ній створено будинок для жінок похилого віку, який у 1973 році реорганізовано в інтернат для психічнохворих.

Під час німецько-радянської війни 239 мешканців села воювали на фронтах, 112 з них загинули, 127 удостоєні урядових нагород. 1955 року, на їх честь, у селі споруджено пам'ятник.

Станом на початок 1970-х років ХХ століття в селі працювала школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, майстерня пошиття одягу.

В селі містилася рільнича бригада № 4 колгоспу «Батьківщина Шевченка» (центральна садиба у селі Моринцях), працювало дослідне господарство Шевченківського гідромеліоративного технікуму.

У Незалежній Україні

На території села діють: ПСП імені Шевченка, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок-інтернат. У 2004 році село газифіковано.

8 серпня 2018 року, в ході децентралізації, Шевченківська сільська рада об'єднана з Шевченківською сільською громадою.

6 жовтня 2018 року в Будищах освячено новозбудований храм на честь святого Архистратига Божого Михаїла^[5].

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	699	98.31%
російська	10	1.41%
румунська	2	0.28%
Усього	711	100%

Пам'ятки

• Колишня садиба Павла Енгельгардта та Будищанський парк, які включені до складу Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка».
• Гупалівщина — заповідне урочище місцевого значення.
• Думний дуб — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення.

Особистості

З 1829 року в селі жив Тарас Шевченко, коли його забрали до поміщицького двору і він був козачком у пана Енгельгардта. Будище чимало разів згадується у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали», у поемі «Гайдамаки». Нині на колишньому будинку Енгельгардта (зараз — восьмирічна школа) на честь перебування Тараса Шевченка встановлена меморіальна дошка. В парку ростуть три велетенські дуби, які селяни називають Шевченковими. Ім'ям поета в селі названа одна із вулиць.

Уродженці села:

• Тютюнник Юрій Йосипович (20 квітня 1891 — 20 жовтня 1930) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР^[7].
• Осадчий Тихін Іванович (30 червня 1866 — 24 грудня 1945) — громадський діяч, економіст, кооператор, член Української Центральної Ради.
• Романенко О. Ю. — викладач Чернівецького університету імені Юрія Федьковича, поет.