Головня Олександр Віталійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Головня.

Олександр Віталійович Головня (20 жовтня 1959, Мозир, Білоруська РСР) — радянський футболіст, захисник. Перший радянський легіонер у США.^[1] Майстер спорту СРСР (1978).^[2]

Олександр Головня
Особисті дані
Повне ім'я	Олександр Віталійович Головня
Народження	20 жовтня 1959(1959-10-20) (66 років)
	Мозир, Гомельська область, Білоруська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Зріст	180
Громадянство	СРСР
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1976–1978 Гомсільмаш ? (?) 1978–1981 Динамо (Мінськ) 62 (0) 1981–1986 Динамо (Москва) 113 (5) 1987–1989 Локомотив (Москва) 70 (0) 1990 Орландо Лайонз ? (?)
Професіональні клуби (футзал)
Роки	Клуб	І (г)
1990–1993	Сан-Дієго Сокерз	78 (11)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) СРСР (U-19) 19 (0) 1979 СРСР (U-20) 8 (0) СРСР (U-21) 21 (0)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Брат Сергій також був футболістом.

Клубна кар'єра

Кар'єру Олександр Головня розпочав у «Машинобудівнику» Гомель. Два роки грав у другій лізі, потім перейшов до мінського «Динамо». 1978 провів у першій лізі, там «Динамо» посіло 3-е місце і вийшло у вищу лігу. У вищій лізі дебютував 5 жовтня 1979 року в матчі 27-го туру проти Торпедо, вийшовши на заміну на 74-й хвилині замість Віктора Янушевського.^[3] Усього за мінчан Головня зіграв 62 матчі. У листопаді 1981 перейшов у московське «Динамо». В 1984 році став володарем Кубка СРСР: у фіналі біло-блакитні обіграли «Зеніт» з рахунком 2:0.^[4] За московський клуб у чемпіонаті Головня зіграв 113 матчів та забив 5 голів. З 1987 по 1989 рік він виступав за «Локомотив».

У 1990 поїхав до США грати за клуб «Орландо Лайонз^[en]». Це був обмін між командами, зі Сполучених Штатів до «Локо» прийшов Дейл Малхолланд, який став одним із перших легіонерів у Радянському Союзі.^[1] У США приїхав у травні 1990^[5][6] і вже незабаром забив свій перший гол за команду.^[7]

У жовтні 1990 підписав 8-місячний контракт з «Сан-Дієго Сокерз» з мініфутбольної ліги (шоубол).^[8][9] У сезоні 1991/92 і виступав разом із Олександром Хапсалісом. Став дворазовим чемпіоном США з Indoor-футболу.^[10]

У червні 1993 обміняний у клуб «Арізона Сендшаркс»^[11], проте за нову команду так і не був заявлений.^[12]

Виступи за збірні

Залучався до складу юнацьких та молодіжної збірної СРСР.

У 1979 році став срібним призером молодіжного чемпіонату світу.

Особисте життя

Дружина Лідія, дочки Поліна та Георгія.

Живе в Сан-Дієго, працює круп'є у найбільшому казино Каліфорнії.^[13]

Досягнення

«Динамо» Москва

• Володар Кубка СРСР: 1984

Молодіжна збірна СРСР з футболу

• Чемпіон Європи серед молодіжних команд: 1980