Квасников Олександр Іванович

Олександр Іванович Квасников (6 грудня 1912, Биково, Биковська волость, Бронницький повіт, Московська губернія — 20 листопада 1986, Москва) — радянський футболіст, воротар, гравець московських клубів «Динамо» і «Спартак».

Квасников Олександр
Квасников Олександр
Особисті дані
Повне ім'я	Квасников Олександр Іванович
Народження	6 грудня 1912(1912-12-06)
	Биково, Московська губернія, Російська імперія
Смерть	20 листопада 1986(1986-11-20) (73 роки)
	Москва , СРСР
Поховання	Введенське кладовище
Зріст	182 см
Вага	78 см
Громадянство	СРСР
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	І (г)
1928—1937 1938 1941 1942 1942—1945 1946—1949	«Динамо» (Москва) «Спартак» (Москва) «Динамо» (Мінськ) «Крила Рад» (Куйбишев) «Спартак» (Москва) ВМС (Москва)	12 (-14) 8 (-8)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1953 1954	ВМС (Москва) БОФ (Севастополь)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Квасников.

Біографія

Динамівський вихованець. З 1928 року почав грати в московській футбольній команді «Динамо», провів у міжнародних матчах у її складі 5 ігор, пропустив 2 м'ячі. У 1932 році виступав за молодіжну збірну команду Москви, учасник матчу зі збірною клубів Туреччини в 1936 році^[1]. Був основним воротарем у 1936 році, завдяки своїй майстерності навесні допоміг команді завоювати звання першого чемпіона СРСР, у тому чемпіонаті в матчі з ЦДКА виступив як польовий гравець, вийшовши на заміну^[2]. Але вже в 1937 році основним воротарем «Динамо» стає Фокін. У 1938 році переходить до клубу «Спартак» (Москва). У 1942 році, під час служби у куйбишевському гарнізоні, став першим воротарем тільки що створеного місцевого клубу «Крила Рад» і виступав за нього кілька місяців, аж до переведення в інший гарнізон.^[3].

Після закінчення кар'єри гравця тренував юнацькі команди з футболу та хокею: «Спартак» (Москва) (1948), ВМС (1949), «Динамо» (Москва) (1952—1975), ВМС (1950—1951). Дав путівку у великий спорт відомим хокеїстам Станіславу Петухову, Олександру Стриганову-молодшому, Віктору Шилову, Олександру Сакеєву, Ігорю Тузику, Валерію Гущину^[4], Зінетулі Білялетдінову^[5].

Був першим тренером красногорського «Зеніту» з хокею з м'ячем^[6].

Його син Станіслав також був хокейним тренером.

Похований на Введенському кладовищі^[7].

Досягнення

• Чемпіон СРСР: 1936 (весна), 1938
• Володар Кубка СРСР: 1937, 1938
• Срібний призер чемпіонату СРСР: 1936 (осінь)