Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Костянтинівка (Краснокутська селищна громада)
село в Україні, у Краснокутська селищній громаді Богодухівського району Харківської області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Костянтинівка — село в Україні, у Краснокутській селищній громаді Богодухівського району Харківської області. Статус селища міського типу — з 1975 року. Статус села з 2021 року.
Remove ads
Географічне розташування
Селище міського типу Костянтинівка знаходиться на річці Грузька (притока річки Мерла), вище за течією на відстані 1 км розташоване селище Кам'яно-Хутірське, нижче за течією примикає село Слобідка. На річці кілька великих загат. Через селище проходить автомобільна дорога Т 2106.
Назва
Згідно з «Історією міст і сіл України», виданою в 1967 р. назва Костянтинівка з'явилась в 1780 році. Саме тоді в майбутнього царя Павла І народився син Костянтин і на честь престолонаступника в тодішній Російській імперії було перейменовано багато населених пунктів. Слобода Верхня Грузька отримала тоді назву Костянтинівка.
В ім'я його честі за вказівкою брата Олександра І в 1810 році в селі була збудована велика церква за новою школою перед великим шкільним стадіоном.
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Селище засноване як хутір Грузьке на початку 18 століття.
Перша дерев'яна церква була побудована в 1730 році. Історичні документи свідчать і про те, що в Краснокутське комісарство входила Костянтинівка за кількістю 12 дворів, і що Костянтинівка розташована «…между долинами грузкими…». Жителів, що проживали в селі називали по-різному. Наприклад, українців - військових називали(черкасами), кріпаків просто селяни. В селі проживало в 1773 році 683 жителя. З них 666 українців(черкас), 12 військових, 5 духовних. Переважну більшість переселенців складали українці(черкаси), які прийшли із-за Дніпра в середині 17 століття та на початку 18 ст., коли йшло переселення людей, які тікали з-під жорстокого нелюдського гніту польських феодалів.
За даними на 1864 рік у власницькому селі Богодухівського повіту Харківської губернії мешкало 1098 осіб (496 чоловіків та 602 жінки), налічувалось 166 дворових господарств, існували православна церква, винокурний, селітряний і цегельний заводи[2].
У 1882 році маєток, землі поміщиці Веселовської, що в селі Костянтинівка перейшли до капіталіста Берга. На придбаних землях Берг створив Кам'яно-Хутірську, Ковалівську та В'язівську економії, які пізніше об'єдналися у велику Костянтинівську економію.
У 1884 році тут було збудовано цукровий завод. В перші роки за добу тут перероблялося до 36250 пудів буряку.
З 1882 року в економії працював млин, який давав продукцію на 14 тисяч рублів.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Краснокутської волості, мешкало 1203 особи, налічувалось 235 дворових господарств, існували православна церква, школа, лікарня, поштова станція, відбувався щорічний ярмарок[3]. За версту — паровий млин. За версту — винокурний завод.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1745 осіб (832 чоловічої статі та 913 — жіночої), з яких 1734 — православної віри[4].
Під час громадянської війни на околицях Костянтинівки діяв партизанський загін. Його очолював голова волревкому Ф. Божко. Загін складався з робітників цукрозаводу та економії. Саме в цей час у Костянтинівку вступив Ананьївський червоний полк, сформований із партизанських загонів на Одещині. Полк відступав з півдня під натиском денікінців і заміняв оборону на північно-західній околиці селища. Тут і стався нерівний бій. Майже весь полк було знищено. Пізніше на честь Ананьївського полку було названо цукрозавод і радгосп (Ананьївка) у Костянтинівці. Так розповідав учитель-краєзнавець з села Костянтинівки М. А. Кулачок.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 223 жителі селища[5].
12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Краснокутської селищної громади.[6]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Краснокутського району, увійшло до складу Богодухівського району[7].
Remove ads
Персоналії
- Гащенко Павло Петрович (? - 1933) — визначний кобзар і лірник «харківської школи».
- Щербань Євген Олександрович (1946—1996) — український бізнесмен, політик, член Виконкому Ліберальної партії України, народний депутат України 2-го скликання.
- Султанський Павло Олександрович — український дипломат[8].
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads