Крилов Костянтин Олексійович

Костянтин Олексійович Крило́в (нар. 4 травня 1910, Стрєльна — пом. 28 серпня 1992, Київ) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України з 1945 року. Чоловік художниці Таїсії Жаспар, батько графіка Костянтина Крилова 1941—1993).

Крилов Костянтин Олексійович
Народження	21 квітня (4 травня) 1910  Стрєльна, Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть	28 серпня 1992(1992-08-28) (82 роки)
	Київ, Україна
Країна	СРСР  Україна
Жанр	портрет і пейзаж
Навчання	Одеське художнє училище (1934) і Київський державний художній інститут (1941)
Вчитель	Волокидін Павло Гаврилович, Фраєрман Теофіл Борисович і Кричевський Федір Григорович
Діяльність	художник
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Жаспар Таїсія Павлівна
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Крилов.

Біографія

Народився 21 квітня [4 травня] 1910(19100504) року в селищі Стрельні (нині у складі Санкт-Петербурга, Росія). З 1920 року навчався у студії художника Вадима Мізерова в Томську. У 1927 році на конкурсі на найкращий малюнок, присвячений Великій Жовтневій Соціалістичній революції, отримав премію. З 1927 по 1928 рік навчався на поліграфічному відділенні Омського художнього технікуму^[1]. Протягом 1930–1934 років продовжив навчання в Одеському художньому інституті, де його викладачами були Павло Волокидін, Теофіл Фраєрман. У 1937 році був звинувачений в антирадянській діяльності та заарештований. 1939 року був реабілітований і продовжив навчання у Київському художньому інституті у Федора Кричевського. Закінчив навчання у 1941 році.

Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II-го ступеня (6 квітня 1985)^[2].

Жив у Києві, в будинку на вулиці Мечникова № 9а, квартира 40. Помер у Києві 28 серпня 1992 року.

Творчість

Працював у галузі станкового живопису. Автор тематичних картин, портретів, пейзажів. Серед робіт:

• «Мій син Костя» (1945);
• «Страйк робітників на Півден­норосійському заводі в 1914 році у зв'яз­­ку із забороною вшанування па­­м'яті Тараса Шевченка» (1948);
• «Робітниця в синій хустці» (1955);
• «Народна артистка СРСР Наталія Ужвій у ролі Стехи з п'єси Тараса Шевченка „Назар Стодоля“» (1957; Національний музей Тараса Шевченка);
• «Тараса Шевченка везуть на заслання» (1958);
• «На репетиції п'єси Тараса Шевченка „На­­зар Стодоля“ в Київському державному театрі імені Івана Франка» (1959; Національний музей Тараса Шевченка);
• «Звістка про Місяць» (1960);
• «Тарас Шевченко у казармі» (1961; Шевченківський національний заповідник);
• «Молодий будівельник» (1962);
• «Про­­да­­вець черепашок» (1962);
• «Портрет бригадира-прохідника Метробуду В. Шевергіна» (1963);
• «Тарас Шевченко серед членів Кирило-Мефодіївського товариства» (1963; Національний музей Тараса Шевченка);
• «Тарас Шевченко отримує зван­­ня академіка» (1963);
• «Тарас-козачок у Києві» (1964; Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка);
• «Сед­­нів. Сутінки» (1965);
• «Собор у Седневі» (1967);
• «В Смольному» (1969—1970);
• «Березень» (1970);
• «Скоро весна» (1970);
• «Правнук К. Шевченко» (1971);
• «Герой Радянського Союзу льотчиця Надія Федутенко» (1973);
• «Катанія. У далечі Етна» (1977);
• «Венеція. Гондоли» (1977);
• «Флоренція. Базиліка святого Лоренцо. Ранок» (1977);
• «Народ­­ний художник УРСР Тетяна Яблонська» (1977);
• «Народний артист СРСР Юрій Лавров» (1979);
• «Портрет Таїсії Жаспар» (1980);
• «У Шушенському. 1896» (1991);
• «Старшина міліції М. Проявко» (1991).

У 1950 і 1951 роках написав копії з виконаного у 1871 році Іваном Крамським пор­­трета Тараса Шевченка, у 1955 році — з його «Автопортрета», написаного у 1861 році.

Брав участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1947 року. Зокрема:

• 1947 — IX-а українська художня виставка, Київський державний музей українського мистецтва та Київський державний музей російського мистецтва (потім у 1948 році у Харкові, Львові, у 1949 році — в Одесі);
• 1948 — Пересувна виставка до Дня шахтаря, Донецьк;
• 1949 — Всесоюзна художня виставка, Державна Третьяковська галерея, Москва;
• 1949 — Х-а Українська художня виставка, Київський державний музей українського мистецтва та Київський державний музей російського мистецтва;
• 1950 — Виставка політичного та агротехнічного плакату, в приміщенні Спілки художників Української РСР, Київ;
• 1951 — Всесоюзна художня виставка, Державна Третьяковська галерея, Москва (потім — у залах Московського Товариства художників та у Палаці культури автозаводу імені І. О. Лихачова);
• 1953 — Виставка політичного плакату, у приміщенні Спілки художників Української РСР, Київ;
• 1957 — Ювілейна художня виставка Української РСР, присвячена 40-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції, Київський державний музей українського мистецтва та Київський державний музей російського мистецтва;
• 1958 — Виставка етюдів художників Києва, Київ, у виставковій залі Спілки художників Української РСР^[1].

Персональна виставка пройшла у Києві у 1980 році^[3].