Кузьминська волость (Старокостянтинівський повіт)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кузьминська волость.

Кузьминська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Старокостянтинівського повіту Волинської губернії з центром у містечку Кузьмин.

Кузьминська волость
Центр	Кузьмин
Площа	11 699 (1886)
Населення	8256 осіб (1886)
Густота	64.6 осіб / км²

Станом на 1886 рік складалася з 8 поселень, 8 сільських громад. Населення — 8256 осіб (3776 чоловічої статі та 4490 — жіночої), 870 дворових господарств^[1].

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	5037	4347
Приватної власності	3167	1979
Іншої власності	3495	1386
Загалом	11699	7712

Поселення волості:

• Кузьмин — колишнє власницьке містечко при річці Случ за 12 верст від повітового міста, 1615 осіб, 323 двори, 2 православні церкви, синагога, єврейський молитовний будинок, школа, 2 постоялих двори, постоялий будинок, 6 лавок, відбувалось 8 ярмарків на рік.
• Воронківці — колишнє власницьке село при річці Случ, 516 осіб, 122 двори, православна церква, школа, постоялий будинок, кузня й 2 водяних млини.
• Голюнки — колишнє власницьке село, 569 осіб, 125 дворів, православна церква, школа і постоялий будинок.
• Каламаринка — колишнє власницьке село при річці Случ, 200 осіб, 33 двори, православна церква, 2 постоялих будинки й водяний млин.
• Лагодинці — колишнє власницьке село, 685 осіб, 144 двори, православна церква, школа, постоялий будинок.
• Мовчани — колишнє власницьке село, 232 особи, 46 дворів, православна церква й постоялий будинок.
• Росолівці — колишнє власницьке село, 711 осіб, 158 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок й водяний млин.

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)