Максименко Віталій Григорович

Віталій Григорович Макси́менко (нар. 18 квітня 1918, Рублівка — пом. 9 грудня 1991, Львів) — український радянський майстер кераміки і педагог. Чоловік художниці Єлизавети Фащенко, батько художника Альфреда Максименка.

Максименко Віталій Григорович
Народився	18 квітня 1918(1918-04-18)  Глобинський район, Україна
Помер	9 грудня 1991(1991-12-09) (73 роки)  Львів, Україна
Країна	УНР  СРСР
Діяльність	кераміст, педагог
Alma mater	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1953)
Заклад	Львівське училище прикладного мистецтва імені Івана Труша, Львівська картинна галерея, Львівський завод телеграфної апаратури і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Учасник	німецько-радянська війна
У шлюбі з	Фащенко Єлизавета Семенівна
Діти	Максименко Альфред Віталійович
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Максименко.

Біографія

Народився 18 квітня 1918 року в селі Рублівці (колишнє село Глобинського району Полтавської області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (18 лютого 1988)^[1].

1953 року закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. Протягом 1953—1957 років викладав у Львівському училищі декоративного та прикладного мистецтва; у 1960—1963 обіймав посаду завідувача відділу мистецтв країн народної демократії Львівської картинної галереї; у 1963—1967 роках працював головним інженером з технічної естетики на Львівському заводі телеграфної апаратури; у 1967—1978 роках — старший викладач кафедри художньої кераміки Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. Помер у Львові 9 грудня 1991 року.

Творчічть

Створював тематичні керамічні композиції у малій пластиці, декоративні блюда, мозаїчні панно («Володимир Ленін», «Слава праці»). З 1950-х років брав участь в обласних і республіканських художніх виставках.

Автор статей з питань декоративно-ужиткового мистецтва, про українських керамістів у наукових збірниках і журналах.