Меркушина Анастасія Олегівна

Анастасія Олегівна Меркушина (нар. 14 січня 1995, Суми, Україна) — українська біатлоністка. Чемпіонка Європи. Заслужений майстер спорту України. Чемпіонка світу з біатлону серед юніорів, дворазова чемпіонка Європи з біатлону серед юніорів, учасниця етапів Кубка світу. Донька української біатлоністки Ірини Меркушиної.

Анастасія Меркушина Меркушина Анастасія Олегівна
Загальна інформація
Національність	українка
Громадянство	Україна
Місце проживання	с. Підгородне, Тернопільська область, Україна
Народження	14 січня 1995(1995-01-14) (30 років) Суми, Україна
Зріст	162 см
Alma mater	Тернопільський економічний університет
Військове звання	старший лейтенант
Батько	Меркушин Олег Валерійович
Спорт
Країна	Україна
Вид спорту	біатлон
Спортивне звання	Заслужений майстер спорту України
Клуб	«Динамо» (Тернопіль)
Нагороди Орден княгині Ольги ІІ ступеня Орден княгині Ольги ІІІ ступеня Чемпіонат світу Срібло Гохфільцен 2017 естафета 4×6 км Бронза Естерсунд 2019 естафета 4×6 км Бронза Антерсельва 2020 естафета 4×6 км Бронза Поклюка 2021 естафета 4×6 км Чемпіонат Європи Бронза Душники-Здруй 2017 індивідуальна гонка Бронза Душники-Здруй 2017 змішана естафета Бронза Раубичі 2020 одиночна змішана естафета Срібло Душники-Здруй 2021 індивідуальна гонка Золото Ленцергайде 2023 спринт 7,5 км Чемпіонат світу серед юніорів Золото Контіолагті 2012 змішана естафета Срібло Нове Место-на-Мораві 2011 змішана естафета Срібло Обертілліях 2013 змішана естафета Бронза Обертілліях 2013 індивідуальна гонка 10 км Чемпіонат Європи серед юніорів Золото Отепя 2015 спринт 7,5 км Золото Отепя 2015 переслідування 10 км Бронза Отепя 2015 змішана естафета Чемпіонат світу з літнього біатлону Золото Кейле Гредіштей 2015 спринт 7,5 км Золото Кейле Гредіштей 2015 переслідування 10 км
Меркушина Анастасія Олегівна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Меркушина.

13 березня 2022 року Анастасія Меркушина розповіла, що вирішила захищати територіальну цілісність України у прикордонних військах^[1].

Юніорська кар'єра

Біатлоном почала займатися в клубі «Динамо» (Львів), першими тренерами були батьки — Олег Меркушин та Ірина Меркушина-Корчагіна, пізніше разом із батьками переїхала в Тернопіль.

У 2011 році стала абсолютною (триразовою) чемпіонкою V зимових юнацьких спортивних ігор України.

З 2010 року виступає на міжнародних змаганнях. На юніорському чемпіонаті світу 2010 року в Турсбю найкращим результатом 15-річної спортсменки стало 14-е місце в спринті. У наступному турнірі, у 2011 році, виграла срібну медаль в естафеті серед дівчат, у команді з Юлією Бригінець та Іриною Варвинець. У 2012 році на світовому юніорському чемпіонаті в Контіолахті перемогла в естафетній гонці, разом з Юлією Бригінець і Юлією Журавок, у тому ж році на юніорському чемпіонаті Європи в Осрбліє стала бронзовим призером змішаної естафети разом с Іриною Варвинець, Іваном Моравським і Олександром Дахно.

У 2013 році на Європейському юнацькому олімпійському фестивалі в Брашові стала чемпіонкою в естафеті і бронзовим призером у спринті.

На юніорському чемпіонаті світу 2013 року виграла дві медалі — в естафеті разом з Юлією Журавок та Анастасією Ничипоренко завоювала срібло, а в індивідуальній гонці стала третьою, пропустивши вперед росіянку Уляну Кайшеву і подругу по команді Журавок. У 2014 році в чемпіонаті світу серед юніорів не брала участі, а на європейському рівні в Новому Месті-на-Мораві стала срібним призером в індивідуальній гонці, поступившись Анастасії Євсюніній.

У 2015 році стала дворазовою чемпіонкою Європи серед юніорів, вигравши спринт і гонку переслідування на змаганнях в Отепя, у змішаній естафеті на цьому ж турнірі завоювала бронзу. На світовому юніорському чемпіонаті того ж року в Раубичах посідала в особистих видах 7, 8 та 11 місця.

У 2016 році посіла друге місце в індивідуальній гонці на юніорському чемпіонаті світу в Кейле-Гредіштей, а на європейському рівні виграла золото в індивідуальній гонці в Поклюці. Також у сезоні 2015/2016 завоювала малий глобус юніорського кубку IBU в індивідуальних гонках.

У 2014 році також ставала бронзовим призером юніорського чемпіонату світу з літнього біатлону в Тюмені в змішаній естафеті. У 2015 році на аналогічному турнірі в Кейле-Гредіштей стала триразовою чемпіонкою світу, перемігши в спринті, гонці переслідування і змішаній естафеті. У 2016 році в Отепя виграла золото в спринті, срібло в змішаній естафеті і бронзу в гонці переслідування.

Доросла кар'єра

Неодноразово ставала призеркою чемпіонатів України серед дорослих, у тому числі у 2012 і 2013 роках вигравала срібло в жіночій естафеті в складі команди «Динамо»^[2][3], у 2013 році стала бронзовим призером у спринті^[4]. У 2013 у складі команди «Динамо»^[5] і у 2015 році в складі збірної Тернополя^[6] вигравала срібло чемпіонату України з літнього біатлону в змішаних естафетах, а у 2016 році стала срібним призером у спринті^[7].

На Кубку IBU дебютувала в 16-річному віці в сезоні 2010/2011 на етапі в Бейтостолені, у своїй першій спринтерській гонці посіла 67-е місце. В сезоні 2012/2013 набрала перші очки цього турніру, посівши 11-е місце в спринті на етапі в Острові. В сезоні 2014/2015 уперше піднялася на подіум цього турніру, посівши друге місце на етапі в Обертілліяху. У сезоні 2015/2016 отримала першу перемогу на одному з етапів в одиночній змішаній естафеті, а в сезоні 2016/2017 на етапі в Ріднау стала дворазовою переможницею, також вигравши в одиночній змішаній естафеті і вперше в кар'єрі в особистій гонці (спринті).

На Кубку світу дебютувала 4 грудня 2014 року в індивідуальній гонці в Естерсунді, де посіла 51-е місце. 11 грудня 2016 року вперше потрапила на п'єдестал Кубку світу, посівши третє місце в жіночій естафеті на етапі в Поклюці. В особистих гонках уперше набрала очки 6 січня 2017 року в спринті на етапі в Обергофі, посівши 19-е місце.

25 січня 2017 року Анастасія Меркушина завоювала бронзу на чемпіонаті Європи (Душники-Здруй, Польща)^[8].

Виступи на Олімпійських іграх

Змагання	Місце	Індивідуальна	Спринт	Переслідування	Мас-старт	Естафета	Змішана естафета
XXII Зимові Олімпійські ігри 2018	Пхьончхан	70	55	46	—	11	—
XXIV Зимові Олімпійські ігри 2022	Пекін	—	24	25	—	7	—

З сезону 2012 результати зимових Олімпійських ігор не зараховуються до загального заліку Кубку світу.

Виступи на чемпіонатах світу

Рік	Місце проведення	Інд	Спр	Пр	МС	Ест	ЗМ
2017	Гохфільцен, Австрія	33	10	8	—	2	—
2019	Естерсунд, Швеція	10	28	15	27	3	7
2020	Антерсельва, Італія	11	10	DNS	—	3	5
2021	Поклюка, Словенія	13	—	—	—	3	—

Виступи на чемпіонатах світу серед юніорів

Рік	Місце проведення	Інд	Спр	Пр	ЗМ
2011	Нове Место-на-Мораві, Чехія	—	46	54	2
2012	Контіолагті, Фінляндія	5	46	37	1
2013	Обертілліях, Австрія	3	17	17	2
2015	Мінськ, Білорусь	7	11	8	6
2016	Кейле Гредіштей, Румунія	2	—	—	—

Виступи на чемпіонатах Європи

Чемпіонат Європи 2017 року.

Рік	Місце проведення	Інд	Спр	Пр	ЗМ	ОЗМ	СС
2014*	Нове Место-на-Мораві, Чехія	2	7	12	—	—	—
2015*	Отепя, Естонія	7	1	1	3	—	—
2017	Душники-Здруй, Польща	3	—	—	3	—	—
2019	Раубичі, Білорусь	18	8	8	—	7	—
2020	Раубичі, Білорусь	—	6	5	—	3	6
2021	Душники-Здруй,Польща	2	22	—	—	5	—
2023	Ленцергайде	24	1	7	5	—	—

[*] — юніорські змагання

Кубок світу

Місця в кубках світу

Сезон	Індивідуальна	Спринт	Переслідування	Мас-старт	Загальний залік
	Позиція (очки)	Позиція (очки)	Позиція (очки)	Позиція (очки)	Позиція (очки)
2014-15	— (0)	— (0)	—	—	— (0)
2016-17	63 (8)	32 (92)	39 (64)	39 (27)	37 (191)
2017-18	27 (26)	57 (33)	33 (69)	36 (29)	42 (157)
2018-19	15 (56)	50 (52)	34 (77)	35 (28)	35 (213)
2019-20	24 (44)	61 (29)	57 (17)	—	50 (90)
2020-21	38 (28)	60 (33)	66 (12)	—	57 (73)
2021-22	104 (4)	—	—	—	104 (4)
2022-23

Подіуми на етапах кубків світу

Сезон	Місце проведення	Змагання	Результат
2016-17	Поклюка, Словенія	Естафета	3
2016-17	Гохфільцен, Австрія — ЧС	Естафета	2
2017-18	Контіолахті, Фінляндія	Одиночна змішана естафета	2
2018-19	Поклюка, Словенія	Одиночна змішана естафета	3
2018-19	Естерсунд, Швеція — ЧС	Естафета	3
2019-20	Антерсельва, Італія — ЧС	Естафета	3
2020-21	Поклюка, Словенія	Естафета	3

Статистика кубка світу

2014–2015	Остерсунд				Гохфільцен			Поклюка			Обергоф			Рупольдінг			Антерсельва			Нове Место			Гольменколен			ЧС Контіолахті						Ханти-Мансійськ			Підсумки
	ЗМ	Інд	Спр	Пр	Спр	Ест	Пр	Спр	Пр	МС	Ест	Спр	МС	Ест	Спр	МС	Спр	Пр	Ест	ЗМ	Спр	Пр	Інд	Спр	Ест	ЗМ	Спр	Пр	Інд	Ест	МС	Спр	Пр	МС	Очок	Місце
	—	50	86	—	—	—	—	—	—	—	6	58	—	5	57	—	62	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	0	—

2016–2017	Остерсунд					Поклюка			Нове Место			Обергоф			Рупольдінг			Антхольц			ЧС Гохфільцен						Пхьончхан			Контіолахті				Холменколен			Підсумки
	ЗМ	ОЗМ	Інд	Спр	Пр	Спр	Пр	Ест	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	МС	Ест	Спр	Пр	Інд	МС	Ест	ЗМ	Спр	Пр	Інд	Ест	МС	Спр	Пр	Ест	Спр	Пр	ОЗМ	ЗМ	Спр	Пр	МС	Очок	Місце
	10	—	48	77	—	—	—	3	48	44	—	19	39	—	4	23	23	58	—	4	—	10	8	33	2	14	31	38	7	30	40	7	—	54	36	—	190	37

2017–2018	Естерсунд					Гохфільцен			Аннесі			Обергоф			Рупольдінг			Антгольц			ОІ Пхьончхан (*)						Контіолахті				Гольменколен			Тюмень			Підсумки
	ОЗМ	ЗМ	Інд	Спр	Пр	Спр	Пр	Ест	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	Ест	Інд	Ест	МС	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	Інд	МС	ЗМ	Ест	Спр	ОЗМ	ЗМ	МС	Спр	Пр	Ест	Спр	Пр	МС	Очок	Місце
	—	—	37	34	25	24	22	—	45	28	—	32	25	5	19	11	12	DNS	—	—	55	46	70	—	—	11	61	2	—	—	59	36	8	—	—	—	157	42

2018–2019	Поклюка				Гохфільцен			Нове Место			Обергоф			Рупольдінг			Антерсельва			Кенмор		Солджер Голлов			ЧС Остерсунд						Гольменколлен			Підсумки
	ЗМ	Інд	Спр	Пр	Спр	Пр	Ест	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	Ест	Спр	Ест	МС	Спр	Пр	МС	Інд	Ест	Спр	Пр	ЗМ	ЗМ	Спр	Пр	Інд	Ест	МС	Спр	Пр	МС	Очок	Місце
	3	16	46	37	67	—	8	14	22	23	35	19	8	56	15	—	35	35	—	—	—	—	—	—	7	28	15	10	3	25	57	50	—	213	35

2019–2020	Остерсунд				Гохфільцен			Аннесі			Обергоф			Рупольдінг			Поклюка			ЧМ Антерсельва							Нове Место			Контіолахті		Підсумки
	ЗМ	Спр	Інд	Ест	Спр	Ест	Пр	Спр	Пр	МС	Спр	МС	Ест	Спр	Ест	Пр	ЗМ	Інд	МС	ЗМ	Спр	Пр	Інд	ОЗМ	Ест	МС	Спр	Ест	МС	Спр	Пр	Очок	Місце
	4	49	31	9	—	—	—	—	—	—	46	—	6	—	—	—	5	37	—	5	10	DNS	11	—	3	—	21	4	—	32	24	90	50

2020–2021	Контіолахті					Гохфільцен						Обергоф						Антерсельва			ЧС Поклюка						Нове Место						Естерсунд			Підсумки
	Інд	Спр	Спр	Ест	Пр	Спр	Ест	Пр	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	ЗМ	Спр	Ест	МС	Інд	МС	Ест	ЗМ	Спр	Пр	Інд	Ест	МС	Ест	Спр	Пр	Спр	Пр	ЗМ	Спр	Пр	МС	Очок	Місце
	—	—	—	—	—	60	—	56	—	—	—	92	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	13	3	—	4	22	29	27	55	—	78	—	—	73	57

2021–2022	Остерсунд					Гохфільцен			Аннесі-Ле-Гран-Борнан			Обергоф				Рупольдінг			Антерсельва			ОІ Пекін						Контіолахті			Отепяе				Осло			Підсумки
	Інд	Спр	Спр	Пр	Ест	Спр	Пр	Ест	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	ЗМ	ОЗМ	Спр	Пр	Ест	Інд	МС	Ест	Інд	Спр	Пр	МС	Ест	ЗМ	Спр	Пр	Ест	Спр	МС	ЗМ	ОЗМ	Спр	Пр	МС	Очок	Місце
	71	—	—	—	10	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	88	—	9	37	—	11	—	24	25	—	7	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	4	104

2022–2023	Контіолахті				Гохфільцен			Аннесі-Ле-Гран-Борнан			Поклюка				Рупольдінг			Антерсельва			ЧС Обергоф							Нове Место				Естерсунд			Осло			Підсумки
	Інд	Спр	Ест	Пр	Спр	Пр	Ест	Спр	Пр	МС	Спр	Пр	ЗМ	ОЗМ	Інд	МС	Ест	Спр	Пр	Ест	Ест	Спр	Пр	Спр	Пр	ЗМ	ОЗМ	Спр	Пр	ЗМ	ОЗМ	Інд	МС	Ест	Спр	Пр	МС	Очок	Місце
	—	—	—	—	35	35	12	57	36	—	38	45	—	7	31	—	11	55	DNS	9	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	—	30	60

Особисте життя

Мама Анастасії, Ірина Меркушина, також займалася біатлоном і в 1990-ті роки брала участь у змаганнях Кубку світу в складі збірної України, завершила кар'єру 2004 року. Батько працює тренером з біатлону. Молодша сестра Олександра також займається біатлоном.

Закінчила факультет міжнародного бізнесу та менеджменту Тернопільського національного економічного університету (2016).

13 березня 2022 року Анастасія Меркушина розповіла, що вирішила захищати територіальну цілісність України у прикордонних військах^[1].

Статистика стрільби

№	Сезон	Загальна[9]	Індивідуальна гонка	Спринт	Гонка переслідування	Мас-старт	Естафета
1	2014/15	85.2 (69/81)	90.0 (18/20)	77.5 (31/40)	0.0 (0/0)	0.0 (0/0)	95.2 (20/21)
2	2016/17	84.0 (331/394)	71.7 (43/60)	86.3 (69/80)	85.7 (120/140)	95.0 (19/20)	85.1 (80/94)
3	2017/18	87.4 (285/326)	83.3 (50/60)	84.3 (59/70)	89.2 (107/120)	95.0 (19/20)	89.3 (50/56)
4	2018/19	86.3 (327/379)	95.0 (38/40)	86.3 (69/80)	83.3 (100/120)	80.0 (32/40)	88.9 (88/99)
5	2019/20	82.9 (208/251)	86.7 (52/60)	85.0 (34/40)	85.0 (17/20)	0.0 (0/0)	80.2 (105/131)
6	2020/21	82.5 (146/177)	95.0 (19/20)	84.0 (42/50)	76.7 (46/60)	0.0 (0/0)	83.0 (39/47)

Державні нагороди

• Орден княгині Ольги II ст. (8 березня 2021 року) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, зразкове виконання службового обов'язку та багаторічну сумлінну працю^[10]
• Орден княгині Ольги III ст. (9 вересня 2017) — За вагомий особистий внесок у розвиток та популяризацію фізичної культури і спорту в Україні, досягнення високих спортивних результатів та багаторічну плідну професійну діяльність^[11]
• Лауреат Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України (2015)^[12].