Миколаєнко Юрій Петрович

Юрій Петрович Миколаєнко (нар. 28 вересня 1965, Зубарі, Фастівський район, Київська область) — радянський та український футболіст, нападник. Майстер спорту^[1].

Юрій Миколаєнко
Особисті дані
Повне ім'я	Юрій Петрович Миколаєнко
Народження	28 вересня 1965(1965-09-28) (60 років)
	Зубарі, Фастівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Зріст	182 см
Вага	77 кг
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1982—1983	«Динамо-д» (К)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1983—1984 «Динамо» (І) 23 (2) 1986 «Нива» (Т) 31 (3) 1987—1990 «Динамо» (І/БЦ) 149 (29) 1990—1991 «Тилігул» 10 (0) 1991—1992 / «Динамо» (БЦ)/«Рось» 52 (16) 1992 «Металіст» (Х) 15 (1) 1993—1995 «Нива» (В) 63 (24) 1994 →  «Система-Борекс» 14 (7) 1995 →  «Кривбас» 3 (0) 1995 →  «Система-Борекс» 15 (1) 1996 →  «Миколаїв» 13 (1) 1996 «Кушон» 7 (1) 1996—1998 «Поліграфтехніка» 76 (18) 1998—1999 «Металург» (Н) 32 (10) 1999 «Зірка» 3 (0) 1999 →  «Зірка-2» 5 (0) 2000—2001 «Рось» 28 (7)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
	СРСР (юн.)	? (?)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Миколаєнко.

Клубна кар'єра

Розпочинав грати у футбольній школі київського «Динамо», спочатку в групі Євгена Котельникова, а потім — Євгена Снітка. У 1982 році був запрошений у дубль «Динамо», де виступав два роки. Наступними командами Юрія були ірпінське «Динамо» і тернопільська «Нива».

У 1990 році деякий час виступав за клуб 1-ї ліги «Тилігул», але в 1991 році знову грав за «Динамо» (Ірпінь).

У 1992 році перейшов у команду вищої української ліги — харківський «Металіст». Перший матч у «вишці»: 18 мая 1992 року «Металіст» — «Дніпро» (Дніпропетровськ), 1:0. У складі харківського клубу виходив у фінал Кубка України (1992 рік), який в додатковий час був програний одеському «Чорноморцю».

У «Металісті» в Юрія не все виходило, і вже через рік він прийняв запрошення Юхима Школьникова спробувати сили у вінницькій «Ниві». У сезоні 1992/93 років став переможцем турніру першої ліги, а також кращим бомбардиром команди в чемпіонаті^[2]. Вийшов з командою до вищої ліги. 8 квітня 1994 року в грі проти «Вереса», зробивши протягом хвилини дубль (73', 74'), став лише третім гравцем в історії чемпіонатів України кому це вдалося^[3].

Проте в Вінниці закріпитися не зміг і кілька років провів в оренді в українських клубах різних ліг — «Система-Борекс», «Кривбас», «Миколаїв».

У 1996 році деякий час провів в Узбекистані, де разом з низкою інших українських футболістів грав за клуб вищої ліги «Кушон». Напередодні початку сезону 1996/97 років повернувся на Батьківщину, почав виступати за олександрійську «Поліграфтехніку». Дебютував за олександрійську команду 10 вересня 1996 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 10-го туру Першої ліги чемпіонату України проти «Миколаєва». Юрій вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч^[4]. Дебютним голом у складі поліграфів відзначився 18 вересня 1996 року на 23-ій хвилині переможного (2:0) виїзного поєдинку 1/32 фіналу кубка України проти запорозького «Віктора». Миколаєнко вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч^[5]. Дебютними м'ячами в складі олександрійців у першій лізі відзначився 14 листопада 1996 року на 14-ій та 68-ій хвилинах переможного (6:0) домашнього поєдинку 7-го туру проти ужгородської «Верховини». Юрій вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч^[6]. Протягом двох сезонів, проведених у «Поліграфтехніці», у першій лізі чемпіонату України зіграв 76 матчів та відзначився 18-ма голами, ще 5 поєдинків (1 гол) провів у кубку України.

Влітку 1998 року керівництво «Поліграфтехніки» підшукало йому новий клуб — «Металург» (Нікополь). Миколаєнко відправився на збори нікопольської команди в Нову Каховку і потрапив до складу.

Завершував кар'єру в командах «Зірка» (Кіровоград) та «Рось» (Біла Церква).

Кар'єра в збірній

Виступав у молодіжній збірній команді СРСР^[1].

Тренерська діяльність

Працював у тренерському штабі Дитячо-юнацької футбольної школи «Динамо» імені Валерія Лобановського на посадах тренера групи 2000 р. н., а потім тренера з технічної підготовки^[7].

Залучається до ігор ветеранів «Динамо» (Київ)^[8][9].

Досягнення

Як гравця

Нива (Вінниця)

• Перша ліга чемпіонату України
  • Чемпіон (1): 1992/93