Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Миколаївський політехнічний коледж
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Миколаївський політехнічний фаховий коледж (до 1992 року — Миколаївський суднобудівний технікум) — державний вищий навчальний заклад I рівня акредитації, заснований у 1930 році.
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
Миколаївський політехнічний фаховий коледж засновано 23 липня 1930 року[2][3] як Миколаївський суднобудівний технікум у зв'язку зі зміною системи народної освіти на базі вже існуючих професійно-технічної школи № 2 і вечірніх курсів. Вже в квітні того ж року відбувся перший прийом на навчання — 300 студентів[3].
Спочатку навчальний заклад готував техніків суднокорпусобудування, суднових машин і механізмів, електрообладнання суден. Пізніше додалися нови фахи, в яких промисловість відчувала необхідність: зварювальне виробництво і обробка металів різанням[4].
Перша будівля технікуму розташовувалася на вулиці Аркасівській, 7—9. Там же знаходились і майстерні на площі 80 м2. Через швидкий розвиток та зростання кількості студентів через півтора року технікуму додатково були виділені приміщення на вулиці Плеханівській, 41 (нині — вулиця Марка Кропивницького): два поверхи і кілька службових приміщень. За передвоєнні роки дипломи технікуму одержали 953 фахівця.
З початком німецько-радянської війни майно технікуму не було евакуйовано, лише незначна його частина була передана Миколаївському кораблебудівному інституту, а під час окупації міста все останнє загинуло. Під час війни згорів навчальний корпус, а разом з ним і майстерні. Залишилися кілька службових приміщень, зовсім не пристосованих для роботи. Проте вже у 1944 році робота навчального закладу була відновлена[4][3].
На початку 1945 року почалася відбудова згорілого навчального корпусу. Місцеві органи влади виділили для технікуму один поверх СШ № 39 на вулиці Вадима Благовісного. У жовтні 1947 року заняття почалися у відновленому навчальному корпусі по вулиці Марка Кропивницького, 41. Згодом і цей корпус став затісним, тому у 1955 році було побудовано приміщення чотирьохповерхового навчального комплексу із спортивним і актовим залами[5].
У 1949 році був збудований гуртожиток на вулиці Рози Люксембург, 28 (нині — вулиця Вадима Благовісного), а у 1979 році прийнято до експлуатації ще один гуртожиток на 216 осіб у дворі технікуму. Згодом перший з них було переобладнано під майстерні із вертстатами і слюсарною ділянкою[4]. У тому ж році за досягнення у підготовці фахівців для суднобудівної промисловості технікум нагороджено Почесною грамотою Верховної Ради Української РСР та золотою медаллю ВДНГ[2][6].
26 серпня 1992 року наказом Міністерства освіти України Миколаївський суднобудівний технікум перейменовано на Миколаївський політехнічний технікум. Наказом Міністерства освіти і науки України від 29 грудня 2007 року технікум перейменовано у Державний вищий навчальний заклад «Миколаївський політехнічний коледж»[6][5].
У жовтні 2014 року на території коледжу висаджено алею в пам'ять про Максима Алдошина — випускника закладу, військовослужбовця Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку, що загинув в боях російсько-української війни 7 серпня 2014 року[7].
Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україні в липні 2022 року коледж кілька разів обстрілювався російськими збройними силами: було пошкоджено дах, вікна, кабінети, приміщення їдальні і комп'ютерного класу[8].
Восени 2022 року коледж був повторно обстріляний російськими військами. В ніч проти 1 листопада три ракети С-300 влучили на територію коледжу, зокрема в будівлю учбового корпусу, внаслідок чого було зруйновано секцію з першого по четвертий поверхи будівлі зі сторони внутрішнього двору навчального закладу. Також пошкоджено розташований поруч приватний сектор та багатоквартирні будинки. На складському приміщенні коледжу та в сусідній п'ятиповерхівці зайнялися пожежі[9][10][11].
В березні 2023 року коледж замовив технічне обстеження несучих конструкцій одного з навчальних корпусів[12]. Закінчити роботи з відновлення планувалося наприкінці 2024 року[13], однак термін дії договору з підрядником продовжили ще на рік, до 31 грудня 2025 року[14].
Remove ads
Спеціальності
- 051 Економіка;
- 071 Облік і оподаткування;
- 076 Підприємництво;
- 121 Інженерія програмного забезпечення;
- 131 Прикладна механіка;
- 133 Галузеве машинобудування;
- 135 Суднобудування;
- 141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка;
- 172 Телекомунікації та радіотехніка;
- 271 Морський та внутрішній водний транспорт.
Керівники
- Сирота Марк Ісакович (1930—1944);
- Шпиць О. Д. (виконуючий обов'язки, 30 червня — 24 липня 1944);
- Бобров С. К. (1944—1946);
- Чекалов Михайло Матвійович (1946—1953);
- Луканов Іван Ілліч (виконуючий обов'язки, 2 квітня — червень 1953);
- Шейко Н. Ф. (виконуючий обов'язки, червень 1953 — серпень 1954);
- Левшин Олександр Якович (1954—1976);
- Воехевич Іван Герасимович (1976—1989);
- Лютий Олександр Павлович (1989—2016);
- Зайковський Олег Сергійович (2016—2022);
- Надич Михайло Михайлович (виконуючий обов'язки, 2022—2024);
- Зайковський Олег Сергійович (2024 — т. ч.)
Відомі випускники
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads