Мотовилов Микола Олександрович

Микола Олекса́ндрович Мотови́лов (рос. Николай Александрович Мотовилов; 25 травня 1809 — 27 січня 1879) — симбірський і арзамаський поміщик, співбесідник преподобного Серафима Саровського і його перший біограф, багаторічний опікун Серафимо-Дивеєвської обителі.

Мотовилов Микола Олександрович
Народився	25 травня (6 червня) 1809 або 3 травня 1809(1809-05-03)[1]
Помер	27 січня (8 лютого) 1879 (69 років) або 14 січня 1879(1879-01-14)[1] (69 років)
Поховання	Нижньогородська область
Країна	Російська імперія
Діяльність	письменник
Знання мов	російська

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мотовилов.

Життєпис

Народився в родині православних християн дворянського звання Олександра Івановича Мотовилова і Марії Олександрівни, до шлюбу Дурасової.

З 9 серпня 1823 року по 1826 рік Микола Олександрович вчився в Імператорському Казанському університеті. Якийсь час Мотовилов у Казані, готуючись до вступу в університет, проходив навчання в пансіоні німця Лейтера, випускника Лейпцизького університету.

У віці 22-х років Микола Мотовилов був зцілений отцем Серафимом від важкої ревматичної хвороби з розслабленням всього тіла і відняттям ніг, що тривала три роки.

у своїй книзі «Записки Миколи Олександровича Мотовилова, служки Божої Матері і преподобного Серафима»^[2] згадує деякі обставини канонічного прославлення святителя Митрофана. Зокрема він пише, що за його участю була переписана набіло і подана імператору повна служба святителю Митрофану, а також створений повний життєпис святителя. При цьому, посилаючись на слова митрополита Антонія, Микола Мотовилов звертає увагу, що у справі відкриття мощей і прославленні святителів Митрофана Воронізького і Тихона Задонського дуже допоміг Олексій Олександрович Павлов, чиновник при обер-прокурорі Священного Синоду, зять генерала Олексія Єрмолова.