Міжнародна федерація спортивного орієнтування

Міжнародна федерація спортивного орієнтування (ІОФ, англ. International Orienteering Federation, скорочено — IOF) — міжнародна спортивна організація, яка об'єднує національні федерації по спортивному орієнтуванню. Штаб-квартира ІОФ знаходиться у шведському місті Карлстаді.

Історія

Країни-члени ІОФ

Міжнародна федерація спортивного орієнтування була заснована 21 травня 1961 року^[1] на конгресі в Копенгагені. Першими членами федерації стали 10 європейських країн — Болгарія, Угорщина, НДР, Данія, Норвегія, Фінляндія, ФРН, Чехословаччина, Швейцарія і Швеція.

В даний час членами федерації є країни всіх континентів. Загальна кількість членів — 80^[2], причому з 1990 по 2010 роки це число подвоїлося. Інтенсивний розвиток спостерігається в Азії, Південній і Центральній Африці. Довгий час єдиним представником Африки в ІОФ була ПАР, в даний час до неї приєдналися ще три африканські федерації — Кенії, Сомалі і Мозамбіку^[3].

На діаграмі представлено загальне число членів, включаючи як постійних членів (близько 50), так і англ. provisional members — асоційованих (англ. Associate Members), тимчасових членів. Попереднє членство дається федерації на обмежений час з можливістю подальшого продовження. За цей час представник ІОФ (консул) оцінює наскільки інтенсивно йде розвиток виду спорту в країні і наступний конгрес приймає рішення про продовження членства.

Структура

Президент ІОФ Оке Якобсон (зліва) і колишні президенти ІОФ Бенгт Зальтін, Хайнц Чудин і Сью Харвей на церемонії святкування 50-річчя ІОФ, 19 серпня 2011

До складу ІОФ входять постійні комісії, кожна з яких відповідає за розвиток конкретного напрямку спортивного орієнтування. ІОФ є організатором багатьох міжнародних змагань зі спортивного орієнтування, в тому числі Чемпіонату світу зі спортивного орієнтування. Штаб-квартира розміщена в Гельсінкі, Фінляндія. У 1977 році ІОФ була визнана Міжнародним олімпійським комітетом.

Членство

На січень 2016 року в складі ІОФ налічувалось 80 національно орієнтованих члени, з них — 56 дійсних членів і 24 тимчасових,^[4] розподілених по 6 географічних регіонах.^[5]

Африка

6 Членів, 1 тимчасовий член

Камерун Єгипет Кенія Мозамбік

Сомалі ПАР Уганда

Азія

14 Членів, 2 тимчасових члени

Китай Тайвань Гонконг Індія

Індонезія Іран Японія Казахстан

Киргизстан Малайзія Монголія Непал

КНДР Пакистан Південна Корея Таїланд

Європа

40 Членів

Австрія Азербайджан Бельгія Білорусь Болгарія Хорватія Кіпр Чехія

Данія Естонія Фінляндія Франція Грузія ФРН Велика Британія Греція

Угорщина Ірландія Ізраїль Італія Латвія[6] Ліхтенштейн Литва Північна Македонія

Молдова Чорногорія Нідерланди Норвегія Польща Португалія Румунія Росія

Сербія Словаччина Словенія Іспанія Швеція Швейцарія Туреччина Україна

Північна Америка

5 Членів

Барбадос Канада Ямайка

Пуерто Ріко США

Океанія

2 Члени

Австралія

Нова Зеландія

Південна Америка

9 Членів

Аргентина Бразилія Чилі

Колумбія Куба Еквадор

Панама Уругвай Венесуела

Міжнародна федерація спортивного орієнтування керує розвитком чотирьох видів спортивного орієнтування:

• бігом (спортивне орієнтування бігом),
• на лижах (спортивне орієнтування на лижах),
• на велосипедах (спортивне орієнтування на велосипедах),
• орієнтування на точність (спортивне орієнтування по стежках).

Президенти ІОФ^[7]

• Ерік Тобе (1961—1975)
• Лассе Хейдеман (1975—1982)
• Бенгт Зальтін (1982—1988)
• Хайнц Чудин (1988—1994)
• Сью Харвей (1994—2004)
• Оке Якобсон (2004—2012)
• Брайан Портеус (2012-Н. В.)

20 липня 2012 року на дворічний період президентом федерації було обрано британця Брайана Портеуса. Колишній президент швед Оке Якобсон, який залишив посаду в зв'язку з виходом на пенсію, за свій внесок у розвиток спортивного орієнтування був обраний почесним президентом ІОФ (IOF Honorary President). До нього тільки Сью Харвей удостоювалася такої честі^[8].