Полк пішої коронної гвардії

Полк пішої коронної гвардії (пол. Regiment Gwardii Pieszej Koronnej) — піхотне формування Коронного війська Речі Посполитої.

Полк пішої коронної гвардії
Дата створення / заснування	1576
Участь у військовому конфлікті	Російсько-польська війна 1792 і Повстання Костюшка
Збройні сили	піхота
Країна	Річ Посполита і  Корона Королівства Польського
Місце розташування	Варшава
Час/дата припинення існування	1795

Організаційне формування та зміни

Коронна піша гвардія бере свій початок від піхотного полку Королівської гвардії Яна ІІ Казимира. У 1650 році полк був включений до складу основних регулярних коронних сил, так званого Компуту, яким командували Міхал Корибут Вишневецький, Ян III Собеський та Август II Сильний. Гвардія отримувала фінансування зі скарбниці Речі Посполитої.

Початок піхотній гвардії дали 550 піхотинців, які прибули з Угорщини разом з королем Стефаном Баторієм у 1576 році. У 1633 році король Владислав IV Ваза переформував підрозділ у полк Королівської піхотної гвардії^[1]. Він безпосередньо підпорядковувався королю^[2].

Вкотре полк був сформований у 1710 році. Тоді колишній гвардійський полк, який під час війни перейшов на бік Станіслава Лещинського і воював під командуванням полковника Сейдліца, був покараний і перейменований на «полк королевича»^[3].

Докладніше: 2-й Королівський піхотний полк

Статут Коронної армії, прийнятий на сеймі 1717 року, передбачав утримання полку Коронної піхотної гвардії чисельністю 3000 осіб^[3].

З 1756 року підрозділи пішої (і кінної) гвардії служили королівською охороною та охороняли палац і Королівський замок.

Сейм 1776 року встановив нову структуру війська, суттєво змінивши його. Полк мав складатися з 24 рот, загальною чисельністю 1539 жовнірів^[3]. Покращення державних фінансів у 1780-х роках дозволило субсидувати військо. Кожна рота полку була збільшена на 7 осіб. У 1786 році він налічував 1556 жовнірів^[3].

У тому ж році піхотні полки були пронумеровані від 1 до 14. Гвардійський полк залишився без номера^[3].

Нова структура армії, встановлена сеймом 9 жовтня 1789 року, передбачала утримання Гвардійського полку чисельністю 1556 жовнірів^[2].

22 червня 1792 року Сейм ухвалив новий, так і не виконаний статут воєнного часу, який передбачав розширення Пішої гвардії до двох полків, кожен з 2169 жовнірів, розділених на три батальйони.^[2][4] Частина офіцерів, унтер-офіцерів та рядових жовнірів була переведена влітку цього року до новоствореного 15-го полку. У гвардії залишилося 1087 офіцерів та жовнірів. До 15-го полку перейшли 37 офіцерів: 1 полковник, 1 майор, 8 капітанів з ротами (8 лишилося), 2 штабні капітани (2 лишилося), 13 лейтенантів (13 лишилося), 4 підпоручники (4 лишилося) і 8 прапорщиків (8 лишилося). У гвардії лишилися три чотирикомпанійні батальйони. Це були: батальйон гренадерів та 1 і 2 батальйони фузелярів^[2].

Після припинення бойових дій, 23 вересня, Тарговицька Конфедерація розформувала 15-й полк. Офіцери, яких раніше перевели, повернулися до Гвардії, а рядові жовніри були включені до підрозділів Конфедерації^[2].

До початку повстання Костюшка Коронна піхотна гвардія мала 1050 жовнірів на повній основі, але на практиці вона налічувала 1041. Її знову розділили на два батальйони. Наказ від 1 березня 1794 року передбачав утримання всіх 24 рот зі штатними офіцерами та невеликою кількістю жовнірів. Деяких надлишкових офіцерів було завербовано до відновленого 15-го полку^[2].

Коронний піхотний гвардійський полк пережив повстання і, зі зменшеною кількістю членів, проіснував до 25 жовтня 1795 року, тобто до кінця Речі Посполитої^[2].

Чисельність Коронної пішої гвардії у 1792 році становила 2057 осіб^[5], у березні 1794 року — 1041, у травні — 842, а у вересні — 1048 жовнірів^[6].

У початковий період гвардія тривалий час була розквартирована в передмісті Варшави, перш ніж князь Чарторийський, генерал цього полку, збудував для неї великі казарми у Фаворах, на дорозі, що веде до Бєлян і далі до Закрочима.

Полк у повстанні Костюшка

У квітні 1794 року полк налічував 1041 жовніри, організованого у 13 рот. Наприкінці квітня до 15-го полку було приділено один батальйон Пішої гвардії. Після боїв на вулицях Варшави 20 квітня гвардія налічувала 940 солдатів, а після звільнення батальйону — 571^[5]. Після боїв було оголошено про набір у столиці, а в травні — в районах Ломжі та Нура. Підрозділ досяг своєї найвищої чисельності 30 вересня, маючи 1 408 осіб, але через дезертирство в жовтні його чисельність скоротилася до 1 093 осіб^[5]. Полк мав на озброєнні 1 290 гвинтівок^[5].

Вояки полку

Під час повстання гвардією командував полковник Каєтан Гебдовський. Підполковником був Ян Кароль Трзцінський. Саме він 17 квітня вивів полк з казарм на вулиці Варшави. Першим майором став Фридерик Мельфорт, другим майором — колишній лейтенант Теодор Гасєровський. 24 травня Костюшко підвищив до майорів ще чотирьох офіцерів. Ними стали колишні капітани, які мали роти: Феліціан Лещинський, Кароль Рожицький, Ян Левіновський і Францішек Мейергофер. Над-старшим, згідно з повстанським рейтингом сьомим майором, був підвищений до майора і переведений у грудні 1792 року до королівської піхотної гвардії колишній капітан 14 полку Миколай Броніковський^[5]. Ротами командували: капітан Євзебіуш Осташевський, капітан Гофман, капітан Антоній Дашевський, капітан з ротою Даніель Вишковський, штабс-капітан Ян Краєвський, штабс-капітан; Фелікс Мельфорт, штабс-капітан; Юзеф Машковський, штабс-капітан; Лех Орловський. У піхотній гвардії служили десять лейтенантів, дванадцять підлейтенантів та дванадцять прапорщиків. До кінця повстання ще чотири унтер-офіцери були підвищені до прапорщиків^[5]. Вісімнадцять офіцерів полку Коронної пішої гвардії не брали участі в боях 17 та 18 квітня. Це були: командир підрозділу полковник Август Гіж; підполковники Кейзельрінг, Штеттнер та Бродовський; майор Генрик Геккель; капітани з ротами Кломпан, Машковський, Фридериці, Штеттнер та Майєрхеффер; штабс-капітан Гіждефт; лейтенанти Каульберш, Грайфельд та Боровський; молодші лейтенанти Коссецький та Помяновський; та квартирмейстер капітан Феттері. З 2 по 5 травня цих офіцерів судили військовим судом^[5].

Структура полку

З часів Німого сейму 1717 року полк складався зі штабу та 24 піхотних рот (3000 осіб). Це був найбільший підрозділ в армії Речі Посполитої. Внутрішня структура полку змінювалася кілька разів^[2]. У 1717 році^[3]:

Гренадерка пішої коронної гвардії, офіцер 1697—1733 рр.

Однострій офіцера Полку пішої коронної гвардії з 1732 року

Штаб полку:

• начальник полку — 45 порцій
• 3 полковники (Гжегожевський, Рітцл та Бонафус) — 30 порцій
• 2 підполковники (Барделебон та Рсінхардт) — 17,5 порцій
• 3 майори (Даргкле, Бургхардт і Гаузен) — 15 порцій
• 2 капітани (агреги) — 10 порцій
• 1 квартирмейстер — 8 порцій
• 2 ад'ютанти — 5 порцій
• 1 аудитор — 5 порцій
• 1 капелан — 5 порцій
• 1 лікар — 5 порцій
• 8 кадетів — 1,5 порції
• 1 обозний — 2 порції
• 1 полки-довбуші — 2 порції
• 1 полки-файфери (флейти) — 2 порції
• 1 регістрант-префос — 2 порції
• 1 стапка (помічник префоса) — 1 порція
• 1 візник — 1 порція
• 12 гобоїстів — 1,5 порції

Загалом штаб полку налічував 43 жовніри.

Кожен з двох гвардійських батальйонів складався з 12 рот.

Компанія піхотної гвардії:

• 1 капітан — 12 порцій
• 1 капітан-лейтенант — 6 порцій
• 1 прапороносець — 4 порції
• 2 сержанти — 1,5 порції
• 1 фур'єр — 1,5 порції
• 1 цирульник — 2 порції
• 1 капітанармус (зброєносець) — 1,5 порції
• 4 капрали — 1,5 порції
• 2 довбуші — 1 порція
• 1 пищек — 2 порції
• 1 тесляр — 1 порція
• 1 візник — 1 порція

Загальна чисельність штабу роти: 17 жовнірів — 43 порції.

Рота складалася з 70 осіб, а весь двобатальйонний гвардійський підрозділ налічував 1723 особи, включаючи 1272 шеренгових. Таким чином, фактична чисельність гвардійського полку становила приблизно 58 % від його штатної чисельності, вираженої в порціях.

Після спалаху повстання Костюшка в полку було організовано третій^[3] батальйон^{[nota 1]}.

Полковий колір

Реконструкція одностроїв 1775 року

У саксонський період однострої королівської піхоти зазнала повних змін порівняно з попереднім періодом. Раніше використовувані сині однострої польського крою були скасовані, а одяг солдатів був перероблений, щоб нагадувати саксонський стиль. Однострої офіцерів полку складалася з малинового суконної куртки з вилогами^[7], білої жилетки, білих штанів та гетр, чорної шапки та взуття. З 1 травня по 31 жовтня носили чорні штани, але раніше використовувані лляні штани^[3] були заборонені. Уніформа унтер-офіцерів та жовнірів була подібною до уніформи офіцерів, за винятком того, що замість гетр носили білі вовняні панчохи. Влітку унтер-офіцери та рядові носили білі лляні штани. Шкіряні ремені мали латунні пряжки. Червоні суконні пальта видавалися лише два на роту протягом шести років і використовувалися виключно гвардійцями з 15 жовтня по 30 квітня. Кожен солдат носив ранець та червоний шкіряний плечовий ремінь. Офіцери, унтер-офіцери та рядові носили кіски, перев'язані чорною стрічкою^[3].

У другій половині XVIII століття в уніформі відбулися певні зміни. За прикладом інших армій, замість довгих курток були введені короткі куртки з відворотами, а капелюхи замінили жорсткими кашкетами з мідною пластиною, на якій були викарбувані ініціали монарха^[3].

Описи мундирів солдатів полку, виконані Броніславом Гембаржевським на основі картин тієї епохи:

• Генерал у парадній формі: мідний шолом, шкіра леопарда, білий пір'яний головний убір. Червоний мундир, комір і підкладка сині, ґудзики, ґудзикові петлі, галони і наплічники золоті, синя стрічка ордена. Срібна шарфа і підвіска, оброблені червоним сукном. Оправа шпаги мідна^[8].
• Кінний фіцер з 1770 року: чорний капелюх із золотою облямівкою. Червоний мундир з коміром і синіми вилогами, золоті ґудзики. Біла жилетка і штани. Синя сідельна подушка із золотими облямівками^[8].
• Молодший офіцер 1778 року: чорний капелюх із золотою галоною, біла китиця та бантик. Срібні ґудзики, обшиті червоною тканиною. Червоний мундир, комір і вилоги сині. Наплічники і ґудзики золоті. Срібна шарфа і підвіска, обшиті червоною тканиною. Мідна оправа шпаги, шкіряна піхви. Жилет, рукавички і штани з лосиної шкіри^[8].
• Гренадер: білі шкіряні штани, чорний патронташ, на ній латунна пластина. Хутро на шапці коричневе, латунна пластина. Червоний комір. Задня частина шапки і китиця сині, смужки з білого металу, лосиний нашийник, синій комір^[8].
• Гемайн: Чорний капелюх, жовта стрічка. Помпон, малинова краватка, синій комірець та вилоги. Жовті ґудзики. Білі шкіряні штани, чорний патронташ^[8].

Озброєння

Спорядження піхотинця складалося з крем'яної гвинтівки з багнетом та палаша, що носився на червоному шкіряному ремінці. Унтер-офіцери мали пістолети, палаші та так звані курцґевери^{[nota 2]}, які були радше ознакою влади, ніж зброєю. Офіцери мали пістолети та шпаги. Вся вогнепальна зброя, а також деяка холодна зброя, були саксонського походження. Зброя закуповувалася на десять років. Кожна рота мала дві запасні гвинтівки^[3]. У 1775 році було уніфіковано озброєння унтер-офіцерів та рядових, перших позбавили пістолетів, а офіцерам залишили лише шаблі^[3].

Прапори

Прапор Полку пішої коронної гвардії^[8].

Прапор подвійний, шовковий, білий, зшитий з трьох частин. Висота прапора вздовж древка 140 см, ширина 155 см. На прапорі в центрі вшитий червоний круг діаметром 58 см, на якому п'ятипольовий герб Речі Посполитої, вишитий сріблом, блискітками, золотими нитками (орли) і кольоровим шовком (Погоня і Орел). Навколо гербового щита вінок з лаврових і дубових гілок, вишитий зеленою шовковою ниткою. Внизу вінок пов'язаний блакитною і білою стрічкою, вгорі велика корона, вишита сріблом, блискітками і шовком. Зворотний бік прапора подібний, але з тією різницею, що замість червоного гербового щита знаходиться монограма S.A.R., вишита сріблом і блискітками, висотою 55 см. Дерев'яне древко пофарбоване у чорний колір. Вістря, втулка і вуса гладкі, мідні. Висота наконечника 26 см, загальна висота древка 274 см.

Батальйонний прапор Піхотного полку Коронної гвардії^[8].

Прапор схожий на прапор полку, за винятком того, що колір прапора був червоним, висота прапора вздовж древка 135 см, ширина 174 см, королівський монограм висотою 50 см, загальна довжина древка 282 см. Грот ажурний, бронзовий, позолочений, всередині срібний орел, довжина грота 22 см, втулки 13 см, нижнього кріплення 10,5 см.

Обидва прапори після поразки Костюшківського повстання були складені в церкві в Конських, звідки австрійська влада перевезла їх до Кракова, а в 1798 році — до Відня, де до 1936 року вони зберігалися в Heeresmuseum. В результаті обміну вони перейшли до Музею польської армії у Варшаві^[8].

Жовніри полку

Посада командира полку, пов'язана з високими зарплатами, найчастіше вважалася синекурою. Командири мали право просувати (висувати) офіцерів до підвищення.^[2] Полком зазвичай командував полковник.

З 1717 по 1729 (1732)^{[nota 3]} гік гвардію очолював Якоб Генріх фон Флеммінг. Після нього керівництво залишалося в руках родини Понятовських аж до 1792 року. Протягом 53 років цю функцію виконував воєвода руський князь Август Олександр Чорторийський. Протягом наступних 10 років очолював підскарбій Великого Литовського князівства князь Станіслав Понятовський, до моменту відставки з цієї посади в січні 1791 року, і князь Юзеф Понятовський до серпня 1792 року, коли він припинив виконувати будь-які військові функції на знак протесту проти закінчення війни з Росією. У 1793 році останнім головою став великий коронний гетьман Пйотр Ожаровський. Він був ним до початку Костюшківського повстання, коли його заарештували, а потім повісили як зрадника^[2].

Шефи^[9]

• фельдмаршал Якоб Генріх фон Флеммінг (1717—1732),
• князь Август Олександр Чарторийський (Російське воєводство, генерал-лейтенант, 1732, помер 4 квітня 1782),
• князь Станіслав Понятовський (генерал-лейтенант Королівської армії (1782—1789)),
• князь Юзеф Понятовський (1789—1792),
• Пйотр Ожаровський (Великий гетьман коронний, 1793).

• 
  Август Чорторийський
• 
  Юзеф Понятовський

Полковники^[9]

• генерал Гжегожевський (1717),
• князь Август Олександр Чорторийський (1 червня 1729 р.)^{[nota 4]},
• генерал-майор Кароль Ернест Коччеї (22 квітня 1767 р., помер 1782 р.),
• Август Ульміц (28 травня 1782 р.),
• Франсуа Вільям Дю Лоран (1783),
• Гіж (31 грудня 1783 р.),
• Людвіг Дальке (1792),
• Тщинський (1794).

Відомі жовніри

• Флоріан Зьолковський,
• Євзебі Осташевський.

Старші штабні офіцери, такі як полковники Я. А. Гіж, Й. Е. Кейзерлінг, підполковники Й. Ф. Штеттнер, Й. Б. Бродовський та майор Й. Г. Геккель, не приєдналися до повстання Костюшка. За це їх було віддано військово-польовому трибуналу^[2].

Полкові бої

Битви та бої^[9]:

• Торунський заколот (16 липня 1724 р.),
• Штурм Саксонського палацу^[10] (29-30 вересня 1733 р.),
• Варшавське повстання (17 квітня 1794 р.),
• оборона Варшави, Повонзкі (28 липня 1794 р.),
• Ґурце (14 серпня 1794 р.),
• Зегже (18 серпня 1794 р.),
• Повонзки (28 серпня 1794 р.),
• Корчма Вєлянська (1 вересня 1794 р.),
• Крупчице (16 вересня 1794 р.),
• Берестя (17 вересня 1794 р.),
• Мацейовіце (10 жовтня 1794),
• Прага (6 листопада 1794 р.).

Коментарі

1. За словами Кшиштофа Бауера, Піхотна гвардія не сформувала третього батальйону Bauer, 1981, s. 120.
2. тип коротких шпангоутів Wimmer, 1978, s. 319.
3. Махиня і Середницький, ймовірно, припустилися друкарської помилки, оскільки, посилаючись на Гембаржевського, вказали іншу дату. Гембаржевський вказує рік 1732. Gembarzewski, 1925, s. 22Machynia, Srzednicki, s. 1.
4. Генерал-майор 14 червня.