Радзишевський Владислав Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Радзишевський.

Владислав Миколайович Радзишевський (біл. Уладзіслаў Мікалаевіч Радзішэўскі; нар. 2 травня 1923, Вітебськ, Білоруська РСР — пом. 5 травня 1975, Мінськ, Білоруська РСР) — радянський білоруський футболіст та тренер, виступав на позиції нападника.

Владислав Радзишевський
Особисті дані
Повне ім'я	Владислав Миколайович Радзишевський
Народження	2 травня 1923(1923-05-02)
	Вітебськ, Білоруська РСР
Смерть	5 травня 1975(1975-05-05) (52 роки)
	Мінськ, Білоруська РСР
Зріст	178 см
Вага	70 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
	«Спартак» (Ч)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1947 «Динамо» (Мн) ? (?) 1948—1949 «Спартак» (Мн) ? (?) 1950 «Буревісник» (К) 14 (1) 1951 «Спартак» (В) 18 (4) 1952—1953 «Динамо» (Мн) 3 (1) 1954 «Харчовик» (Мн) ? (2)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1956 1962—1963 1963—1964 1965—1969 1970—1973	«Гвардієць» (Ур) «Локомотив» (Г) «Десна» «Німан» «Дніпро» (Мг)
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

Вихованець чебоксарського футболу. У 1940 році розпочинав свою кар'єру в місцевій команді «Спартак». Учасник Німецько-радянської війни, нагороджений медалями «За бойові заслуги»^[1], «За оборону Кавказу». Після повернення з фронту грав за команду військової частини в Мінську. Виступав за клуби першості Білоруської РСР («Торпедо» Мінськ, СКА Мінськ), а також за кишинівський «Буревісник» та вільнюський «Спартак».

У 1952—1953 роках перебував у складі команд класу «А» «Динамо» (Мінськ). Всього у вищому дивіщіоні радянського футболу нападник провів за «біло-блакитних» три матчі, в яких відзначився одним голом. Потім грав у чемпіонаті Білоруської РСР за мінські «Іскру» та «Буревісник», а також у класі «Б» в мінському «Харчовику».

Кар'єра тренера

Кар'єру тренера розпочав 1956 року на чолі «Гвардійця» (Уручьє). Потім допомагав тренувати «Урожай» (Мінськ) та «Локомотив» (Гомель)^[2]. На початку 1962 року призначений головним тренером «Локомотива» (Гомель), а з серпня 1963 року очолював український клуб «Десна» (Чернігів). У 1965—1969 роках тренував «Німан» (Гродно), а потім — могильвський «Дніпро». У січні 1974 року прийняв запрошення увійти до тренерського штабу «Буг» (Берестя).

Помер 5 травня 1975 року.

Досягнення

Як гравця

«Динамо» (Мінськ)

• Чемпіонат Білоруської РСР
  • Бронзовий призер (1): 1947

Як тренера

«Локомотив» (Гомель)

• Клас «Б» чемпіонату СРСР
  • Срібний призер (3): 1962

Відзнаки

• Заслужений тренер Білоруської РСР