Стратегічні ракетні війська Корейської народної армії

Стратегічні ракетні війська Корейської народної армії (хангиль: 조선인민군 전략로케트군, ханча: 朝鮮人民軍 戰略로케트軍),^[1] також відоме як Бюро з управління ракетними озброєннями (хангиль: 미사일지도국; ханча: 미사일指導局) — вид збройних сил Корейської народної армії яка має на озброєнні всі ядерні та звичайні стратегічні ракети Північної Кореї. Основну частину арсеналу складають ракети поверхня-поверхня власного, радянського та китайського виробництва.

Країна	Північна Корея
Належність	Кім Чен Ин
Вид	Незалежний
Тип	Ракетні війська стратегічного призначення
Роль	Стратегічне стримування
Чисельність	Невідомий
Гарнізон/Штаб	Північна Корея, Пхеньян
Командування
Командуючий	генерал-лейтенант Кім Рак-гйом
Медіафайли на Вікісховищі

Стратегічні ракетні війська були створені в 1999 році шляхом об'єднання декількох підрозділів Артилерійського командування сухопутних військ Корейської народної армії^[2].

Номенклатура ракет

Проблеми кодифікації

Станом на 2017 рік існувало декілька підходів до ідентифікації моделей ракет на озброєнні КНДР^[3]. Зокрема:

• Власна система КНДР для внутрішнього вжитку. Ракети мають назву Hwaseong (кор. 화성, укр. Марс або укр. вогняна зірка) та номер моделі^[3]. З цього правила є декілька винятків: дві моделі Pukkuksong (KN-11 та KN-15), крилата ракета берегової оборони Kumsong-3 (KN-19), та зенітна ракета Pongae^[4]. Точна інформація про конкретні моделі зазвичай тримається в таємниці. Тому іншими країнами були створені альтернативні позначення відомих моделей^[3].
• Північнокорейські торговці зброєю часто використовують назви радянських ракет для реклами власних, дешевших розробок закордонним покупцям. Наприклад, ракету Nodong рекламували як Scud-E^[3].
• Американська система позначень за назвою населеного пункту, де вперше було помічено дану модель. Наприклад: Nodong, Taepodong та Musudan. Онак ця система виявилась незручною, оскільки кількості населених пунктів навколо випробувальних майданчиків виявилось замало^[3].
• Цифрова система KN- з номером відомої моделі. Впроваджена в середині 1990-х. Однак, як і увипадку з радянськими озброєннями перед тим (наприклад, ракети під позначенням Scud) тут може виникати певна плутанина через брак достатньої інформації. Так, позначення KN-11 було використане для різних ракет на твердому та рідкому паливі^[3].
• В НАТО також була створена система кодифікації відомих моделей ракетного озброєння КНДР. Але як і у випадку власної, північнокорейської системи, ці кодові імена дуже рідко потрапляють у відкритий доступ^[4].

Перелік

Досяжність різними моделями ракет з арсеналу КНДР, максимальна дальність на основі оцінок фахівців

Досяжність ракетою Хвасон-12 за умови максимальної дальності 3700-6000 км

У відкритих джерелах відомо про такі моделі ракет (перелік не гарантовано повний, оцінки дальності також різняться)^[4]:

Назва	Тип	Походження	Дальність	Коментарі
Hwasong-1	реактивна артилерія	СРСР  Північна Корея	< 50 км	(Frog-5, 3Р10 Луна-2, 2К6) наявно 24 пускових установки[джерело?]. Місцева копія радянської ракети 3Р10 комплексу 2К6 «Луна-2» на шасі від танку ПТ-76. КНДР отримала оракетні комплекси від Радянського Союзу наприкінці 1960-тих. Ракета має твердопаливний двигун, некерована, дальністю 15-55 км. Існують підстави припускати, що на додачу до звичайних, КНДР опанувала виробництво бойових частин з хімічною зброєю для цих ракет[4].
Hwasong-3	реактивна артилерія	СРСР  Північна Корея	< 100 км	(Frog-7, 9М21 Луна-М, 9К52): наявно 24 пускових установки[джерело?]. Копія ракети 9М21 радянського комплексу 9К52 «Луна-М». Має істотно кращі харакетристики точності та дальності. Через погіршення відносин із Радянським Союзом оригінальні комплекси для вивчення та відтворення були придбані в Єгипті[4].
Hwasong-5	БРМД	Північна Корея	340 км[5]	≈180[джерело?]. (Р-17Е, Scud-B): перша балістична ракета в арсеналі КНДР. Основана на відтвореній радянській ракеті Р-17 (кодове ім'я НАТО Scud-B) комплексу 9К72 «Ельбрус». КНДР налогодила виробництво ракет в 1986 році, а в 1989 вже зняла їх з виробництва для вивільнення потужностей для поліпшеної ракети Hwasong-6. Деяка ка кількість була експортована до Ірану, де вони отримали позначення Shahab-1 та до ОАЕ, де через недостатню надійність були відправлені на зберігання[4].
Hwasong-6	БРМД	Північна Корея	500 км[6]	≈100[6] або 300—600 штук[7]. (Scud-C): модернізована версія Hwasong-5. Збільшено дальність до 500—700 км. Виробництво налагоджене в 1990—1991 році. Також були поставлені Ірану де відомі як Shahab-2[4].
Hwasong-7	БРСД	Північна Корея	900[6]–1500 км[8]	200-300 штук[9]. (Nodong, Rodong): по суті є збільшеною модифікацією Hwasong-6 з потужнішим двигуном та поліпшеною системою навігації. Основним призначенням було ураження території Японії ядерною бойовою частиною. Іран та Пакистан мають фактично ідентичні ракети Shahab-3 та Ghauri-I відповідно.
Hwasong-9	БРМД	Північна Корея  СРСР	700 км	наявна у невеликій кількості[6][10] (KN-04, ER-Scud, Scud-D, Scud 2): Один з варіантів сімейства ракет, до якого також належать Hwasong-6 та Hwasong-7.
Hwasong-10	БРСД	Північна Корея	2500–4000 км[11]	30-50 штук[9]. (Musudan, БМ-25), балістична ракета середньої дальності, копія радянської балістичної ракети підводних човнів Р-27 (кодове ім'я НАТО SS-N-6 Serb)[4]. Успішно випробувано 22 червня 2016 року[джерело?].
Hwasong-11	БРМД	Північна Корея  СРСР	≈70 км (з бойовою частиною 500 кг)[6] або 120—200 км[12][13]	30 пускових установок[джерело?] (KN-02, Toksa, «Viper»): місцевий варіант ОТР «Точка». Вважається однією з найточніших ракетних систем КНДР. Ймовірно, корейським інженерам вдалось збільшити дальність та поліпшити інші характеристики системи[4].
Hwasong-12	БРСД/МБР	Північна Корея	5000–6000 км[14]	(KN-17) : балістична ракета середньої дальності з двигунами на рідкому паливі. Перший пуск здійснений 14 травня 2017 року[15]. За оцінками деяких фахівців, дальність може складати 3700-4500 км[4].
Hwasong-13	БРСД/МБР	Північна Корея	2000 — 12000 км[джерело?]	(KN-08, KN-08 mod 2, KN-14, Rodong-C): цій ракеті, ймовірно, відповідає декілька KN-номерів. KN-08 представлена в 2012 році та має три ступені, KN-14 представлена в 2015 році та дві ступені, та в серпні 2017 року (номер KN досі не оголошений)[4].
Hwasong-14	МБР[16]	Північна Корея	6700-10000 км[17][18][19][20][21][22][23][24]	(KN-20) : міжконтинентальна балістична ракета, перший пуск здійснено 4 липня 2017 року (на День незалежності США)[16]. Спочатку помилково отримала позначення KN-14[4].
Hwasong-15	МБР[25]	Північна Корея	13 000 км[26]	Успішно випробувана 28 листопада 2017 року з підвищеною траєкторією та апогеєм[27]
Pukguksong-1	БРПЧ	Північна Корея	1000 км[28]	Успішно випробувана 24 серпня 2016 року з підвищеною траєкторією та апогеєм з дальнітсю 500 км .
Pukguksong-2	БРСД	Північна Корея	3000 км[29]
Kumsong-1	протикорабельна крилата ракета	Північна Корея  СРСР	110[30]–160 км[31][32][33] — 180—300 км[34]
Kumsong-2	протикорабельна крилата ракета	Північна Корея	110[30]–160 км[31][32][33] — 180—300 км[34]
Kumsong-3	крилата ракета	Північна Корея	130–250 км[35]	Успішно випробувана 12 лютого 2017.[36]

На військовому параді 10 жовтня 2020 року було вперше показано нову міжконтинентальну балістичну ракету на мобільній пусковій установці з 11-ма осями. Нова балістична ракета помітно більша за відомі, на той час, ракети «Хвасон-15» (HS-15)^[37][38].

Постачання двигунів для ракет

14 серпня 2017 року у статті американського видання The New York Times було висловлено припущення, що двигуни північнокорейських ракет вироблені на українському підприємстві «Південмаш», яке начебто ґрунтувалося на дослідженні Майкла Еллемана.^[39] Пізніше дослідник опублікував спростування такого твердження.^[40]

Висновком дослідження насправді було те, що різкий прогрес ракетобудування КНДР пояснюється імпортом технологій, а враховуючи те, що ракетний двигун на рідкому паливі, використаний КНДР, базується на радянських двигунах РД-250, розроблених російським підприємством «Енергомаш», і був модифікований для виконання ролі стартового ракетного двигуна у північнокорейських ракетах Hwasong-12 та Hwasong-14, то такий імпорт найімовірніше відбувся з пострадянського простору.^[39]

Марія Буджерин, дослідник Belfer Center, Harvard's Kennedy School та Андрій Жалко-Титаренко, колишній віце-президент SpacePort у статті для Atlantic Council спростовують можливість причетності українського підприємства до північнокорейської ракетної програми.^[41] Президент України Петро Порошенко ініціював розслідування щодо можливого постачання ракетних двигунів до КНДР.^[42] Подібне розслідування можливо буде проведене ООН.^[43]

Див. також

• Ядерна програма КНДР
• Hwasong-17