Талалай Леонід Миколайович

Леоні́д Микола́йович Талала́й (11 листопада 1941, Харківська область—19 червня 2012) — український поет, член Національної спілки письменників України (від 1967).

Талалай Леонід Миколайович
Народився	11 листопада 1941(1941-11-11) Савинці, Балаклійський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Помер	19 червня 2012(2012-06-19) (70 років) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	письменник, поет
Alma mater	Літературний інститут імені Горького
Знання мов	українська
Членство	СП СРСР
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Талалай.

Життєпис

Леонід Талалай по факту народився 11.11.1940 р. в селянській сім'ї в селі Савинці Балаклійського району Харківської області, але сильно хворів, тому батьки по закінченню війни у свідоцтві про народження поставили дату народження 11.11.1941 р.

1956 р. разом із батьками переїхав до Горлівки.

1958-го закінчив школу робітничої молоді. Працював теслею та муляром. Служив в ракетних військах в Білорусі та Казахстані.

1965 р. вступив до Літературного інституту ім. Горького в Москві, в 1967 перевівся на Вищі літературні курси (ВЛК), які закінчив у 1969 р. і повернувся в Горлівку.

1970 р. одружився і переїхав жити в Донецьк, де керував молодіжною літературною студією.

1977 р. переїхав з Донецька до Києва.

1986 р. — отримав премію ім. В. Сосюри.

1993 р. став лауреатом Національної премії ім. Тараса Шевченка.

2008 р. — лауреатом літературно-мистецької премії «Київ» ім. Євгена Плужника.

2012 р. — лауреатом літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука.

Помер 19 червня 2012 р. Похований на Байковому цвинтарі.

Питаннями творчості поета займаються С. Негодяєва, І. Прокоф'єв, І. Базилевський.

Родина

Перша дружина Леоніда Талалая — Раїса Харитонова (нар. 1951), письменниця, яка написала і видала книжку про Л. Талалая «Я вийшла заміж за поета» (2014 р. «Фенікс»). Мають доньку Соломію.

Друга дружина — поетеса Тетяна Винник (нар. 1984).^[1] Мають сина Богдана Талалая.

Збірки поезій

• Журавлиний леміш (Донецьк, 1967).
• Вітрила тривог (1969).
• Осінні гнізда (1971).
• Не зупиняйся, мить! (1974).
• Допоки твій час (1979).
• Високе багаття (1981).
• Вода у пригорщі (1981).
• Глибокий сад (1983).
• Наодинці зі світом (1986).
• Луна озвалась на ім'я (1988).
• Така пора (1989).
• Вибране (1991).
• Крилом по землі (1996. Самвидав).
• Потік води живої (1999).
• Вибране (2004).
• Неурахований час (2006)
• Безпритульна Течія (2011).

Премії

• 1986 р. — Літературна премія імені Володимира Сосюри .
• 1993 р. — Національна премія імені Тараса Шевченка
• 2008 р. — Літературно-мистецька премія «Київ» ім. Євгена Плужника
• 2012 р. — Літературна премія «Князь роси» імені Тараса Мельничука .

Творчі вечори

20.03.1987 р. — творчий вечір Леоніда Талалая в Будинку вчителя.

26.01.2002 р. — ювілейний вечір Леоніда Талалая в Будинку вчителя.

18 листопада 2011 року в музеї Тараса Шевченка відбувся творчій вечір, присвячений 70-річчю Леоніда Талалая, де відбулась презентація нової книжки «Безпритульна течія». Ця збірка відкрила серію «Третє тисячоліття: українська поезія». Усі юнацькі бібліотеки України отримали по два примірники цього видання.

11.11.2016 р. — посмертний вечір поета, присвячений його 75-літтю з дня народження. Музей літератури.