Устименко Олександр Анатолійович

Олекса́ндр Анато́лійович Усти́менко (10 липня 1983(19830710) — 29 серпня 2014) — старший лейтенант (посмертно) 72-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Устименко Олександр Анатолійович
Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження	10 липня 1983(1983-07-10) Гаврилівка
Смерть	29 серпня 2014(2014-08-29) (31 рік) Волноваха
Псевдо	«Устим»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	72 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Устименко.

Короткий життєпис

Народився 1983 року в селі Гаврилівка (Вишгородський район, Київська область).

Закінчив Гаврилівську ЗОШ. Проживав у селі Литвинівка. Здобув освіту та працював зоотехніком. Створив родину; виховували дітей.

Призваний за мобілізацією, командир механізованого взводу 7-ї роти 3-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади.

Загинув від кулі снайпера поблизу міста Волноваха.

Залишилися дружина та дві доньки — 2007 та 2011 р.н.

Похований у Гаврилівці.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• 14 березня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)^[1]
• 10 вересня 2020 року рішенням Вишгородської міської ради № 67/3 присвоєно звання «Почесний громадянин міста Вишгород» (посмертно).^[2]
• Почесний громадянин Бучі (посмертно)^[3]
• Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 4, місце 36
• Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресії^[4]