Фредерік Сенгер

Фредерік Сенгер (англ. Frederick Sanger; 13 серпня 1918(19180813), Глостершир, Велика Британія — 19 листопада 2013) — британський біохімік, двічі лауреат Нобелівської премії з хімії  — в 1958 і 1980 роках (спільно з Волтером Гілбертом і Полом Бергом).

Фредерік Сенгер Frederick Sanger
англ. Frederick Sanger
Народився	13 серпня 1918(1918-08-13) Глостершир, Велика Британія
Помер	19 листопада 2013(2013-11-19) (95 років) Кембридж, Англія[1][2]
Місце проживання	Велика Британія
Країна	Велика Британія
Діяльність	біохімік, хімік, викладач університету, відмовник за ідейними міркуваннями
Alma mater	Кембриджський університет
Галузь	Біохімія
Заклад	Лабораторія молекулярної біології, Кембридж
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	PhD
Науковий керівник	Albert Neubergerd[3]
Відомі учні	Родні Портер Елізабет Блекберн
Аспіранти, докторанти	Джеральд Едельман George Brownleed Tom Maniatisd Елізабет Блекберн
Членство	Лондонське королівське товариство[4] Національна академія наук США[5][6] Баварська академія наук Французька академія наук[5] Американська академія мистецтв і наук[7] Європейська організація молекулярної біології[8] Академія наук Австралії Індійська національна академія наук Кінґс-коледж[9] World Academy of Art and Scienced[10] коледж Святого Іоаннаd[11] Союз Клятви Мируd[11] Medical Research Council Centre Cambridged
У шлюбі з	Margaret Joan Howed
Нагороди	Нобелівська премія з хімії (1958) Нобелівська премія з хімії (1980) Медаль Коплі Королівська медаль
Фредерік Сенгер у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сенґер.

Був одружений, мав двох синів і дочку. Закінчив Кембриджський університет (1939), де й працював з 1940 року. Мав докторський ступінь з 1943 року. З 1951 до смерті був членом Медичної дослідницької ради і керівник Лабораторії молекулярної біології цієї ради. З 1983 перебував на пенсії.

Основні роботи були присвячені хімії білків і нуклеїнових кислот. З 1945 року Сенгер вивчав структуру інсуліну. Він розробив динітрофторбензольний метод ідентифікації кінцевих аміногруп в пептидах, за допомогою якого йому вдалося встановити природу і послідовність чергування аміногруп в інсуліні і розшифрувати його будову (1944–1954). Сенгер встановив, що інсулін має загальну формулу C₃₃₇N₆₅O₇₅S₆, три сульфідні містки і складається з двох ланцюгів: ланцюгу A, що містить 21 амінокислотний залишок, і ланцюгу B, що містить 30 амінокислотних залишків. Ці роботи послужили основою для синтетичного отримання інсуліну та інших гормонів.

У 1965 році запропонував мітити РНК і ДНК, призначені для структурних досліджень, радіоактивним ізотопом фосфору ³²Р, що дало змогу здійснювати роботи з надзвичайно малою кількістю матеріалу — 10⁻⁶ г. Встановив структуру 5S PHK (120 основ, 1967) і ДНК фага ФХ174 (5375 основ, 1977). 1977 року запропонував метод розшифрування первинної структури ДНК, базований на ферментативному синтезі високорадіоактивної комплементарної послідовності ДНК на однонитковій ДНК, що досліджується, як на матриці.

Був членом Лондонського королівського товариства (з 1954 року) і ряду академій наук і наукових товариств. Володів численними нагородами. Серед них — Королівська медаль Лондонського королівського товариства (1969), премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (1979). Двічі лауреат Нобелівської премії (1958 та 1980).

1992 року фонд "Wellcome Trust" заснував інститут Сенгера, який займається вивченням геному людини (також бере участь в наукових програмах  GENCODE та ENCODE)