Нобелівська премія з хімії

Но́белівська пре́мія з хі́мії (швед. Nobelpriset i kemi) — найвища нагорода за наукові досягнення в області хімії, яку щорічно присуджує Шведська королівська академія наук в Стокгольмі. Кандидатів у лауреати премії висуває Нобелівський комітет з хімії. Премія є однією з п'яти заснованих відповідно до заповіту шведського хіміка Альфреда Нобеля (пом. в 1896 році) від 1895 року, які присуджують за видатні досягнення в хімії, фізиці, літературі, фізіології або медицини та за внесок у встановлення миру^[1].

Нобелівська премія
англ. Nobel Prize in Chemistry
Присуджують за	За надзвичайні досягнення з хімії
Засновник(и)	Альфред Нобель
Країна	Швеція
Вручення	Швеція
Рік заснування	1901
Поточний лауреат	Девід Бейкер, Деміс Гассабіс, Джон Джампер (2024)
nobelprize.org
Нобелівська премія з хімії у Вікісховищі

Якоб Гендрік Вант-Гофф (1852–1911) був першим Нобелівським лауреатом з хімії за відкриття законів хімічної динаміки та осмотичного тиску в розчинах

Перша Нобелівська премія з хімії була присуджена в 1901 році Якобу Вант-Гоффу з Нідерландів. Кожен лауреат отримує медаль, диплом та грошову винагороду, сума якої змінюється протягом років.^[2] Нагороду присуджують у Стокгольмі на щорічній церемонії 10 грудня — в річницю смерті Нобеля^[3].

Історичні передумови

Заповіт Альфреда Нобеля від 25 листопада 1895 року

Портрет Альфреда Нобеля написаний Ґестом Флорманом

Докладніше: Альфред Нобель

Альфред Бернард Нобель (народжений 21 жовтня 1833 року в Стокгольмі, Швеція) був хіміком, інженером, новатором, виробником військової продукції та винахідник динаміту. У його власності була металургійна фірма Бофорс, перебування якої у власності Альфреда Нобеля надало їй значного поштовху до переходу до хімічного та гарматного виробництва — Бофорс займалася як виробництвом військової зброї (літаки, танки), так і виробництвом пороху тощо. Альфред Нобель запатентував 355 різних винаходів, серед яких винайдення динаміту є найвідомішим.^[4]

Нобель помер в 1896 році від стенокардії^[5] у своїй віллі в Санремо, Італія, де він проживав останні роки свого життя.^[6][7][8] Заповіт Нобеля містив вимогу, щоби його гроші були використанні для присудження премій у фізиці, хімії, за внесок у встановлення миру, фізіології або медицині та, нарешті, літературі.^[8][9] Для цього він заповів 94% всього свого майна — 31 мільйон шведських крон^[10] (станом на 2008 рік ця сума була рівна 186 мільйонам доларів США). Відповідно до заповіту Нобеля, Шведська королівська академія наук має нагороджувати премією з хімії.^[11]

Хоча Альфред і написав декілька заповітів упродовж життя, останній був написаний не набагато довше ніж за рік до його смерті та був підписаний у Шведсько-Норвезькому клубі в Парижі 27 листопада 1895 року.^[12]

Церемонія нагородження

Докладніше: Нобелівська премія

Комітет та Шведська королівська академія наук, що займаються вибором лауреатів, зазвичай оголошують імена лауреатів в жовтні. Премія, що складається з медалі, диплому та чеку, згодом вручається Шведським королем на формальній церемонії, що проводиться щорічно 10 грудня в річницю смерті Альфреда Нобеля. Важливі є також Нобелівські лекції, які читаються лауреатами за дні раніше церемонії вручення.^[13] Пізніше проводиться Нобелівський бенкет. Щонайбільше три лауреати та дві різні роботи можуть обиратися на рік.

Нагороди

Лауреати Нобелівської премії з хімії отримують золоту медаль, диплом та грошову винагороду.^[14] Сума останньої залежить від прибутку Фундації Нобеля в поточному році.^[15] Якщо ж нагорода вручається більше ніж одному лауреату, тоді гроші розділяються або однаково серед них, або ж, для трьох лауреатів, вона може бути поділена на половину та дві четвертинки.^[16]

Медалі

Нобелівські медалі виготовляються приватною шведською компанією Myntverket^[17] та Норвезьким монетним двором з 1902 року. Вони є зареєстрованими торговими марками Фундації Нобеля. На кожній медалі зображується лівий профіль Альфреда Нобеля на лицьовій стороні медалі. Нобелівські премії з фізики, хімії, фізіології та медицини, а також з літератури мають однакові лицьові сторони з зображенням Альфреда Нобеля та років його життя та смерті (1833–1896). Портрети Нобеля також є на лицьовій стороні медалей Нобелівської премії миру та з економіки, але мають дещо інший дизайн.^[18][19] Зображення зворотної сторони медалі варіюється в залежності від органу що присуджує. Зворотні сторони Нобелівських медалей з хімії та фізики мають однаковий дизайн.^[20]

Дипломи

Нобелівські лауреати отримують дипломи прямо з рук Шведського короля. Кожен диплом має свій унікальний вигляд розроблений органом що присуджує для лауреата, що отримує диплом.^[21] Диплом Нобеля містить малюнок та текст, де вказується ім'я лауреата та, зазвичай, цитата, за що лауреат отримав премію. Однак, жоден диплом з Нобелівської премії миру ніколи не містив цитату.^[21]

Грошові винагороди

Нобелівські лауреати також отримують грошові винагороди, яка, наприклад, у 2009 році становила 10 мільйонів шведських крон (близько 1,4 млн доларів США).^[15] Грошова винагорода змінюється з року в рік в залежності від того, скільки грошей може виділити Нобелівський комітет на нагороду. В разі, коли премію присуджують одразу двом переможцям в певній категорії, грошову винагороду ділять порівну між лауреатами. Якщо ж трьом, комітет, що присуджує, має право поділити винагороду або нарівно, або ж половину одному лауреату, а двоє інших отримують по четвертій частині грошової винагороди.^{[22][23][24][25]}

Лауреати

Лауреати Джордж Сміт, Френсіс Арнольд і Грег Вінтер у Стокгольмі 8 грудня 2018 року

Докладніше: Список лауреатів Нобелівської премії з хімії

Щонайменше 25 лауреатів здобули Нобелівську премію за свій внесок в галузь органічної хімії — це більше, ніж в будь-який інший хімічний розділ.^[26] Двом лауреатам — німцям Ріхарду Куну (1938) та Адольфу Бутенандту (1939) — їхній уряд не дозволив прийняти премію. Пізніше вони отримали медалі та дипломи, але не гроші. Двоє хіміків отримували Нобелівські премії з хімії двічі: Фредерік Сенгер — в 1958 та 1980 і Баррі Шарплесс — у 2001 і 2022 роках. Ще двоє отримали по дві Нобелівські премії з різних дисциплін — Марія Склодовська-Кюрі (з фізики в 1903 році та з хімії в 1911 році) та Лайнус Полінг (з хімії в 1954 році та миру в 1962 році).^[27] Зі 189 лауреатів (станом на 2022 рік) семеро — жінки: Марія Кюрі, Ірен Жоліо-Кюрі, Дороті Ходжкін, Ада Йонат, Френсіс Арнольд, Емманюель Шарпантьє, Дженніфер Дудна та Каролін Бертоцці.^[28] За всю історію Нобелівської премії з хімії було вісім перерв її присудження: у 1916, 1917, 1919, 1924, 1933 та 1940–1942 роках.

Інциденти та конфузи

4 жовтня 2023 року за кілька годин до офіційного оголошення Шведська королівська академія наук випадково оприлюднила імена трьох учених, які, ймовірно, отримають цьогорічну Нобелівську премію з хімії. Зокрема, шведська газета Aftonbladet опублікувала копію електронного листа від академії, в якому лауреатами були названі вчені з США Муні Бавенді та Луїс Брюс, а також радянсько-американський вчений Олексій Єкімов^[29]. Голова Нобелівського комітету з хімії Йохан Аквіст заявив, що цей лист є помилкою, а переможців на ту мить ще не було обрано. Втім, згодом саме ці вчені й були оголошені лауреатами Нобелівської премії цього року^[30].