Ярмиш Наталія Миколаївна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ярмиш.

Ярмиш Наталія Миколаївна (нар. 3 червня 1950 р.) — український правознавець, доктор юридичних наук, професор (2005).

Ярмиш Наталія Миколаївна
Народилася	3 червня 1950(1950-06-03) (75 років)  Южно-Сахалінськ, РРФСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	юристка
Alma mater	Південний федеральний університет і Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Науковий керівник	Сташис Володимир Володимирович
Заклад	Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Нагороди	Орден княгині Ольги ІІІ ступеня «За розвиток науки, техніки та освіти» I ст. (МВС України)

Біографія

Наталія Миколаївна Ярмиш народилася 3 червня 1950 року у місті Южно-Сахалінськ, РРФСР.

Закінчила біологічний факультет Ростовського державного університету (1973). Упродовж 1973–1979 років працювала у сфері зоології як лаборант, науковий співробітник, викладач. З 1979 року мешкає в Харкові. З 1981 по 1986 роки навчалася в Харківському юридичному інституті ім. Ф. Е. Дзержинського (нині Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), який закінчила з відзнакою. Працювала у лабораторії кримінології цього ж закладу, з 1988 р. — викладач кафедри кримінального права^[1].

У 1992 році захистила кандидатську дисертацію «Кримінальна відповідальність за доведення до самогубства»^[2]. У 1994 році отримала вчене звання доцента. У 2003 році захистила докторську дисертацію «Теоретичні проблеми причинно-наслідкового зв’язку в кримінальному праві (філософсько-правовий аналіз)», науковим консультантом виступив професор, академік АПрН України Сташис В. В. Офіційними опонентами були доктор юридичних наук, професор Зеленецький В. С., доктор юридичних наук, професор Туляков В. О. та доктор юридичних наук, доцент Максимов С. І. У дисертації дослідниця уточнила об’єктивний характер причинного зв’язку, розмежувала його онтологічний та гносеологічний рівні, обґрунтувала непридатність випадковості чи статистики як критеріїв причинності, запропонувала метод «лінгвістичної інтуїції» для констатації породження наслідків, розглянула роль співучасників і бездіяльності у процесі спричинення злочинного результату. Авторка дійшла висновку, що причинний зв’язок не є самостійною ознакою об’єктивної сторони злочину, а також проаналізувала низку дискусійних питань, які виникають у судовій практиці^[3]. У 2005 році здобула ступінь професора^[4].

З 2006 року працює у Києві. У 2006–2007 роках — професор кафедри кримінального права Київського міжнародного університету. Від 2007 року викладає в Національній академії прокуратури України, читає курс «Проблеми кримінально-правової кваліфікації». Запрошена лекторка Національної школи суддів України та Школи правотворчості при Інституті законодавства Верховної Ради України.

Нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня, відзнакою МВС України «За розвиток науки, техніки та освіти», подяками та грамотами Генеральної прокуратури України.

Наукові інтереси охоплюють проблематику Загальної та Особливої частин кримінального права (причинно-наслідковий зв’язок, співучасть, злочини проти життя та здоров’я, проти власності, у сфері службової діяльності), питання особи злочинця, чинників злочинності та корупції.

Член експертної ради Міністерства освіти і науки України, редакційних колегій журналів «Публічне право» та «Науковий часопис Національної академії прокуратури України».

Вибрані праці

Авторка понад 100 наукових і навчально-методичних праць, серед яких^[1]:

• «Действие как признак объективной стороны преступления (проблемы психологической характеристики)» (Харьков, 1999);
• «Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ)» (Харьков, 2003);
• «Юр. дидактика» (Київ, 2009);
• «Проблеми крим.-прав. кваліфікації (злочини проти життя та здоров’я особи, проти власності, у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг» (Київ, 2014);
• «Чи дійсно сприяють протидії корупції антикоруп. новели у Крим. кодексі України?» (Київ, 2016).