Іприт
хімічна сполука / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Іприт?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Іпри́т, біс(2-хло́роети́л)сульфі́д — сульфуроорганічна сполука складу (ClCH2CH2)2S, один з представників ряду іпритів. Іприт вперше був отриманий німецьким хіміком Віктором Меєром в 1886 році. Цьому передували роботи хіміків Деспре (1822), Німана (1859), Гутмана (1860), які досліджували даний клас сполук, проте не виділили її в чистому вигляді.
Іприт | |
---|---|
Назва за IUPAC | біс(2-хлороетил)сульфід |
Інші назви | 2,2'-дихлородіетиловий тіоетер, гірчичний газ |
Ідентифікатори | |
Номер CAS | 505-60-2 |
Номер EINECS | 684-527-7 |
KEGG | C19164 |
Назва MeSH | D02.455.526.728.468 |
ChEBI | 25434 |
RTECS | WQ0900000 |
SMILES | C(CCl)SCCCl[1] |
InChI | InChI=1S/C4H8Cl2S/c5-1-3-7-4-2-6/h1-4H2 |
Номер Бельштейна | 1733595 |
Номер Гмеліна | 324535 |
Властивості | |
Молекулярна формула | C4H8Cl2S, (ClCH2CH2)2S |
Молярна маса | 159,078 г/моль |
Густина | 1,2741 г/см³[2] |
Тпл | 14,45 °C |
Ткип | 216 °C |
Розчинність (вода) | менше 1% |
Показник заломлення (nD) | 1,5313[2] |
Небезпеки | |
ЛД50 | 100 мг/кг (шкіра) 1000-1500 мг-хв/кг (респіраторно) 10000 мг/кг (через шкіру) |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Чистий іприт є безбарвною маслянистою речовиною без запаху (технічний іприт має часниково-гірчичний запах і жовто-коричневий колір). Погано розчиняється у воді, і необмежено — у багатьох органічних розчинниках.
У часи Першої світової війни іприт застосовувався як бойова отруйна речовина шкірно-наривної дії. Міжнародне позначення іприту як хімічної зброї — HD. Боєприпаси з іпритом у Німеччині позначалися жовтим хрестом (він входить до складу бойової суміші жовтий хрест, нім. Gelbkreuz), у США кодуються двома зеленими кільцями.
У 1993 році, в результаті підписання Конвенції про хімічну зброю, використання іприту як хімічної зброї було заборонено. Його внесли до списку 1, котрий точно визначає виробництво та обіг небезпечних речовин.[3]
Термін іприт походить від назви бельгійського міста Іпр, поблизу якого у ніч проти 13 липня 1917 року німецькими військами було вперше застосовано дану речовину як хімічну зброю.
Токсична дія іприту полягає в ушкодженні очей, шкіри, дихальних шляхів. Симптоми отруєння проявляються із прихованим періодом у дві години, але за спекотної погоди і вологої шкіри вони з'являються одразу. Наслідком контакту з речовиною є поява пухирців із жовтуватою рідиною, які довго загоюються і залишають рубці. При концентрації іприту у повітрі 0,03 мг/л смерть настає протягом 2—5 хвилин.
Речовина швидко проникає у будівельні матеріали, поглинається текстилем, гумою, папером, тому отруєння можливе і при контакті з зараженими предметами.