Loading AI tools
прусський генерал З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Август Найдгардт фон Ґнайзенау (нім. August Neidhardt von Gneisenau; 27 жовтня 1760, Шильдау (біля Торгау) — 23 серпня 1831, Познань) — прусський генерал-фельдмаршал (1825), граф Найдгардт (1814).
Август Найдгардт фон Ґнайзенау | |
---|---|
нім. August Neidhardt von Gneisenau | |
Народження | 27 жовтня 1760[1][2][…] Шільдау, Бельгерн-Шильдау, Північна Саксонія, Саксонія |
Смерть | 23 серпня 1831[1][2][…] (70 років) Познань, Німецький союз[3] холера |
Країна | Королівство Пруссія |
Приналежність | Пруссія |
Освіта | Ерфуртський університет |
Роки служби | 1779-1831 |
Член | Academy of Science for Public Utilityd |
Звання | генерал-фельдмаршал |
Формування | VIII Prussian Corps |
Війни / битви | Війна за незалежність США Наполеонівські війни *Битва при Лін'ї *Битва при Ватерлоо |
Титул | граф |
Діти | Emilie, Gräfin Neidhart von Gneisenaud[4] |
Нагороди | |
Август Найдгардт фон Ґнайзенау у Вікісховищі |
Ґнайзенау народився в Шільдау в Саксонії. Він був сином саксонського лейтенанта артилерії Августа Вільяма Найдгардта та його дружини Марії Єви Найдгардт, уродженої Мюллер. Юнак виростав у великій бідності в Шільдау, а потім у Вюрцбурґу та Ерфурті. У 1777 році він вступив до Ерфуртського університету, але через два роки записався на службу до австрійського полку, розквартированого в Ерфурті. У 1782 році, прийнявши додаткове ім'я Ґнайзенау[5] за назвою місцевості маєтків своєї родини в Австрії, він вступив як офіцер на службу до маркграфа Байройт-Ансбаха. У складі одного з полків найманців цього принца на службі Великої Битанії, він пройшов активну службу та отримав цінний досвід у Війні за незалежність США. Повернувшись у Європу в 1786 році, він подав заяву на прусську службу, і король Фрідріх Великий призначив його першим лейтенантом піхоти[6].
В чині штабс-капітана у 1790 році, Ґнайзенау служив у Польщі з 1793 по 1794 роки. Десять років подальшого спокійного гарнізонного життя в Яуері дозволили йому зайнятися широкими дослідженнями військової та політичної історії. У 1796 році він одружився з Кароліною фон Коттвіц[6].
У 1806 році Ґнайзенау був одним із штабних офіцерів князя Гогенлое, воював під Заальфельдом (10 жовтня 1806) та Єною (14 жовтня 1806), а трохи пізніше командував тимчасовою піхотною бригадою, яка воювала під командуванням Л'Естока в литовській кампанії. На початку 1807 року прусська армія направила майора фон Ґнайзенау комендантом до Кольберґа, який, хоча й був невеликим і погано захищеним, за додаткової допомоги Шилля та Неттельбека зумів протистояти наполеонівським військам аж до укладення Тильзітського миру в липні 1807 року. Комендант отримав високу нагороду Pour le Mérite і підвищення до підполковника[6].
Перед Ґнайзенау відкрилася ширша сфера роботи. Як начальник інженерної служби і член реорганізаційного комітету, він відіграв велику роль разом з Шарнгорстом у роботі з реконструкції прусської армії[7]. Присвятивши зусилля військовій реорганізації, він мав значний вплив і на загальну політику міністерства (створеного в грудні 1808). Ставши полковником у 1809 році, він незабаром своєю енергією викликав до себе підозру панівних французів, і незабаром після падіння Штайна (січень 1809 року) Ґнайзенау пішов у відставку. Але після відвідування Австрії, імперської Росії, Швеції та Англії з секретними завданнями, він повернувся до Берліна і знову став лідером патріотичної партії[8].
І у відкритому військовому будівництві, а часом і в таємних махінаціях, він проявляв енергію і патріотизм, і після початку визвольних воєн 1812 року генерал-майор Ґнайзенау став генерал-квартирмейстером в армії генерал-фельдмаршала Ґебгарда Блюхера. Так почався зв’язок між цими двома військовими, який став одним із найкращих прикладів гармонійної співпраці командира та його начальника штабу у військовій історії. З Блюхером Ґнайзенау брав участь у здобутті Парижа в 1814 році; його військовий характер ідеально доповнював характер Блюхера, і під цим щасливим керівництвом війська Пруссії, часом переможені, але ніколи не зневірені, пробивалися у серце Франції. План військового походу на Париж, який безпосередньо призвів до зречення Наполеона в квітні 1814 року, був саме роботою начальника штабу. У 1814 році в нагороду за визначні заслуги Ґнайзенау — разом з Йорком, Кляйстом і Бюловом — був пожалуваний титулом графа, а в той же час Блюхер став принцом Вальштатським[8].
У 1815 році Ґнайзенау знову став начальником штабу Блюхера та відіграв дуже помітну роль у кампанії Ватерлоо в червні-липні 1815 року. Старші генерали, такі як Йорк і Кляйст, були виділені для того, щоб начальник штабу прийняв командування в разі потреби, і коли на полі Ліньї (16 червня 1815) старий фельдмаршал був виведений з ладу, Ґнайзенау взяв на себе командування. прусської армії[8]. Він згуртував армію і направив її до Вавра, звідки частина її приєдналась до Веллінгтона в битві при Ватерлоо 18 червня 1815 року, де флангова атака пруссаків допомогла вирішити битву.
На полі Ватерлоо Ґнайзенау здійснив переслідування, що призвело до захоплення карети Наполеона. У наступні дні після битви Ґнайзенау був свідком, як прусські війська досягли Парижа раніше Веллінгтона. У нагороду Ґнайзенау отримав подальше підвищення і прусський орден Чорного Орла.
У 1816 році Ґнайзенау був призначений командувати VIII Прусським корпусом, але незабаром пішов у відставку як через стан здоров'я, так і з політичних причин[8].
Два роки Ґнайзенау жив у відставці у своєму маєтку Ердманнсдорф у Сілезії, але в 1818 році став губернатором Берліна і членом Державної ради. У 1825 році був підвищений до генерал-фельдмаршала. У 1831 році, незабаром після вибуху польського повстання 1830 року, він був призначений до командування Армії спостережень на польському кордоні, а Клаузевіц став його начальником штабу. У Позені він заразився холерою і помер 24 серпня 1831 року, а незабаром після нього і його начальник штабу став жертвою тієї ж хвороби в листопаді[8].
Статуя Ґнайзенау роботи Крістіана Даніеля Рауха була встановлена в Берліні в 1855 році, а в пам'ять про облогу 1807 року гренадерський полк Кольберга став називатись ім'ям Ґнайзенау в 1889 році. Один із його синів очолив бригаду VIII армійського корпусу у франко-прусській війні 1870 року.
Його портрет роботи Марі фон Брюль знаходиться в колекції Німецького історичного музею[9].
Його іменем названо одну з чотирьох операцій німецького весняного наступу 1918 року[10].
На його честь названо кілька кораблів німецького флоту, у тому числі броненосний крейсер Першої світової війни SMS Gneisenau, лінкор часів Другої світової війни Gneisenau та післявоєнний навчальний фрегат.
Крім того, у кількох німецьких містах є вулиці під назвою «Gneisenaustraße» (вулиця Ґнайзенау), включаючи Берлін (його ім'я також носить зупинка підземки), Лейпциг, Гамбург, Ганновер та Гайдельберг.
Цікаво, що вулиця Олени Пчілки у Львові у 1943-44 рр. називалась Ґнайзенауґассе[11].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.