Імброс

Імброс (грец. Ίμβρος, заст. тур. İmroz), також Ґекчеада (тур. Gökçeada) — острів в північній частині Егейського моря, біля західних берегів Галліпольського півострова при вході в Саронічну затоку, що належить Туреччині. В адміністративному відношенні утворює округ Ґекчеада, що є частиною ілу Чанаккале.

Імброс Ґекчеада
грец. Ίμβρος тур. Gökçeada (заст. тур. İmroz)
Селище Зейтинлі (Айос-Теодорос), батьківщина Варфоломія I
Карта Місцезнаходження острову в Егейському морі
Місцезнаходження острову в Егейському морі
Географія
40°09′ пн. ш. 25°50′ сх. д.
Місцерозташування	Егейське море
Акваторія	Егейське море, Gulf of Sarosd
Група островів	Thracian Sporadesd
Площа	279  км²
Довжина	29,5 км
Ширина	13 км
Найвища точка	672 м
Країна
Туреччина
Регіон	провінція Чанаккале
Адм. одиниця	Гьокчеада
Населення	9440 осіб[1] (2019)
Вебсайт	gokceada.gov.tr
Імброс Ґекчеада Імброс Ґекчеада (Туреччина)
Імброс у Вікісховищі

Географія і населення

Є найбільшим островом Туреччини. На півострові Авляка (Інджірбурну, тур. İncirburnu) знаходиться найбільш західна точка Туреччини. Має площу 279 км². Складений кристалічними породами. Вкритий здебільшого чагарниковою рослинністю. Згідно з проведеним в 2019 переписом, населення становить 9440, серед яких 6229 людини мешкає в столиці острова^[1] — Чинарлі (грецьке Панайя Баломени), а 1621 в сільській місцевості. Більшість населення складають турки, через інтенсивну еміграцію, на острові залишилось лише 250 греків. На острові розвивається туристична галузь, рибальство, вирощуванням олив та виноробство.

Історія острова

На початку XX століття 97,5 % населення острова складали греки. Після Балканських війн Греція збиралась приєднати острів, але через тиск Великої Британії та інших Європейських країн, враховуючи стратегічне положення острова при вході в Дарданели, острів залишився в складі Османської імперії. Після Першої світової війни по Севрському мирному договору Греція отримала острів, але після Греко-турецької війни в 1923 вже з Турецькою республікою, під головуванням Кемаля Ататюрка була підписана Лозаннська мирна угода, за якою Імброс повертався Туреччині. Тим не менше з островів Імброс і Тенедос утворювався особливий адміністративний район, і вони виключались з програми обміну населенням між Грецією та Туреччиною. Грецькому населенню гарантувалось право на свободу мови, віросповідання і навчання на грецькій. Але Туреччина послідовно проводила політику зменшення грецького самоуправління на острові, в 1926 прийняв закони, які фактично ліквідували права національних меншин в країні.

Вже у 1923 був розпущений вибраний уряд острова, а 1500 втікачам з острова, які на той час мешкали в Салоніках і на Лемносі, було перешкоджено в повертанні додому. В 1926 всі географічні назви острова були змінені на турецькі. У 1927 році скасовано місцеве самоврядування і закриті грецькі школи. Знов відкриті в 1952–1953, вони були остаточно закриті в 1964. В 1943 разом з іншими православними ієрархами був заарештований митрополит Імброса і Тенедоса, а землі афонських монастирів на острові були конфісковані. Неодноразово підпадали під арешти мер і міські радники. В 1964–1984 більша частина земель на острові була передана під потреби армії та поліції (була відкрита тюрма). В 1974 в ніч турецького вторгнення на Кіпр був сплюндрований православний собор в Кастро. В березні 1993 була розграбована нова будівля собору. З липня 1993 офіційно проводиться переселення турків із материка. Все це призвело до інтенсивної еміграції грецького населення, яке в 1970 вже становило лише 40 %. В той час як в 1964 на острові мешкало 7000 греків і 400 турецьких чиновників. На сьогодні грецьке населення на острові складає лише мала кількість старців.

Пам'ятки

Серед архітектурних пам'яток острова — середньовічний замок в Калекеї (Кастро). На південь від Тепекею (Агридії) знаходиться згаслий вулкан — найвища точка острова.

Відомі люди

У селищі Зейтинлі-кею (Айос-Теодорос) в 1940 народився Вселенський Патріарх Варфоломій I (мирське ім'я — Димитріос Архонтоніс).

Демографія

Демографічні зміни

   Турки

   Греки

Town & Villages	1927		1970		1975		1980		1985		1990		1997		2000
Çınarlı (Panaghia Balomeni)	-	-	3578	615	3806	342	4251	216	767	70	721	40	553	26	503	29
Bademli (Gliky)	-	-	66	144	1	57	40	1	13	34	29	22	15	15	15	13
Dereköy (Shinudy)	-	-	73	672	391	378	319	214	380	106	99	68	82	40	68	42
Eşelek	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	152	-
Fatih	-	-	-	-	-	-	-	-	3962	45	4284	32	4135	21	4180	25
Kaleköy (Kastro)	-	-	38	36	24	-	-	128	94	-	105	-	90	-	89	-
Şahinkaya	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	168	-	107	-	86	-
Şirinköy	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	189	-
Tepeköy (Agridia)	-	-	3	504	4	273	2	193	1	110	75	2	2	39	2	42
Uğurlu	-	-	-	-	-	-	-	-	460	-	490	-	466	-	401	-
Yenibademli	-	-	-	-	-	-	-	-	416	-	660	-	628	-	581	-
Yenimahalle (Evlampio)	-	-	182	143	162	121	231	81	359	59	970	27	2240	25	2362	27
Zeytinli (Aghios Theodoros)	-	-	30	507	15	369	36	235	72	162	25	130	12	82	12	76
TOTAL	157	6555	3970	2621	4403	1540	4879	1068	6524	586	7626	321	8330	248	8640	254

Примітки

1. Gökçeada Nüfusu - Çanakkale (Населення Гекчеада - Чанаккале). Nufusu.com (тур.). 2019. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 28 серпня 2020.

Посилання

• Гекчеада, офіційний сайт [Архівовано 30 квітня 2006 у Wayback Machine.](тур.)
• Муніципалітет Чанаккалє(тур.)(англ.)
• Гекчеада, з Британська енциклопедія.(англ.)