Гіппокра́т з Ко́су (грец.Ιπποκράτης; близько 460 до н. е.— бл. 370 до н. е.)— грецький лікар золотої доби Афін (Класична Греція), який вважається однією з найвизначніших осіб в історії медицини. На знак визнання його значного внеску до розвитку цієї науки, зокрема за створення Гіппократової школи медицини, Гіппократа називають «батьком сучасної медицини». Створена ним інтелектуальна школа здійснила революцію медицини стародавньої Греції, встановивши її як окрему від теургії та філософії наукову дисципліну та, відповідно, як окремий фах.
Коротка інформація Гіппократ, дав.-гр. Ἱπποκράτης ...
Досягнення авторів Корпуса[en], практиків Гіппократової медицини та діяльність самого Гіппократа завжди змішувались, тому і дуже мало відомо, про що Гіппократ насправді думав, що писав і що робив. Гіппократа традиційно змальовують як взірця стародавньої лікарської справи, а йому приписують створення клятви Гіппократа, що не втрачає свого значення і сьогодні. Гіппократу приписують також значний внесок до розвитку практичної медицини, впорядкування історично нагромаджених медичних знань попередніх шкіл і надання практичних інструкцій іншим лікарям через Корпус та інші праці.
Народився близько 460 до н. е. на острові Кос, Греція. Гіппократ був з роду Асклепіадів— династії лікарів, що вела свій рід від Асклепія— бога медицини.
Сім'я Асклепіадів, що також називають Коською школою, зберігала в Vст. до н.е. релігійні форми та звичаї, наприклад, у них була заведена клятва, що тісно пов'язувала учнів із учителем, із побратимами за професією.
Перші навички медицини Гіппократ отримав від батька— лікаря Геракліда. Із метою наукового вдосконалення Гіппократ у молодості багато мандрував та вивчав медицину в різних країнах з практики місцевих лікарів та з обітниць, що вивішувалися на стінах храмів Асклепія— асклепейонів.
Гіппократ жив за часів Перикла, Сократа й Платона, лікував від удаваного божевілля усміхненого філософа Демокрита. Він є однією з видатних фігур в історії медицини, визнаний «Батьком медицини» та засновником власної медичної школи. Ця інтелектуальна школа докорінно змінила медицину в Давній Греції, відокремила її від чаклунства й філософії, з якими вона традиційно була пов'язана, й зробила медицину професією.
Гіппократу приписують авторство відомого Корпусу Гіппократа. Утім, це збірка трактатів практикуючих фахівців медицини, що належали до школи Гіппократа, й особистих творів Гіппократа; тому дуже мало відомо про те, що сам Гіппократ справді думав, написав й зробив. Але без сумніву, Гіппократ протягом багатьох століть сприймається як взірець лікаря. Зокрема, з ним пов'язують систематичне вивчення клінічної медицини, систематизацію медичних знань попередніх шкіл та інші роботи. З ім'ям Гіппократа пов'язують Присягу, яка регламентує діяльність лікарів і в якій вперше було сформульовано етичні засади медицини.
Імовірно, він помер у місті Лариса, де тривалий час жив і працював, у віці 83 чи 90 років, хоча деякі підрахунки свідчать про те, що він жив понад 100 років.
Гіппократа сприймають як першого лікаря, який відкинув забобони, легенди й віру, що хвороба надприродна та є породженням божественної сили. Гіппократа критикували послідовники Піфагора, які поєднували теологію та медицину. Він відокремив медицину як дисципліну від релігії, стверджуючи та переконуючи, що хвороба не є покаранням, божою карою, але радше продуктом зовнішніх чинників, дієти та шкідливих звичок. Справді, у текстах, що належать до Корпусу Гіппократа, немає жодної згадки про містичні причини хвороб. Проте у Гіппократа є роботи з поглядами, що спиралися на недосконалі знання анатомії та фізіології.
Школи давньогрецької медицини сперечалися про те, як чинити з хворобою. Медицині за часів Гіппократа майже нічого не було відомо про людську анатомію й фізіологію через грецьке табу на розтин тіла людини. Тому лікарі не в змозі були розрізнити, коли одна хвороба спричинювала багато різних симптомів. Школа Гіппократа домоглася більшого успіху, використовуючи узагальнені діагнози й нешкідливе лікування. Акцент був на догляді за пацієнтом й прогнозі, а не діагнозі. Це допомогло фактично лікувати хвороби і ви́кликало великий прогрес у клінічній практиці.
До важливих положень Гіппократа належать вимоги чистоти (для пацієнтів і лікарів), помірність в їжі й питві, можливість надати природі вести своє лікування, жити там, де чисте повітря: він був упевнений, що здоров'я залежить від балансу «рідин» в організмі людини, а порушення спричинює хворобу. Ці ідеї пізніше були сприйняті Галеном.
За легендарним родоводом Гіппократа простежується його родовий зв'язок із Асклепієм за батьковою лінією та з Гераклом за материнською лінією. Відповідно до «Хіліад» Цецеса[en], поколінний розпис Гіппократа II виглядає так:
Hippocrates (2006) [400 B.C.], On the Sacred Disease, Internet Classics Archive: The University of Adelaide Library, архів оригіналу за 26 вересня 2007, процитовано 17 грудня 2006.
Internet Encyclopedia of Philosophy (2006), Democritus, The University of Tennessee at Martin, архів оригіналу за 5 грудня 2006, процитовано 17 грудня 2006.
Jani, P.G. (2005), Management of Haemorrhoids: A Personal Experience, East and Central African Journal of Surgery, 10 (2): 24—28.
Jóhannsson, Helgi Örn (2005), Haemorrhoids: Aspects of Symptoms and Results after Surgery, Uppsala University, ISBN91-554-6399-1.
NCEPOD (2004), Scoping our practice(PDF), London: National Confidential Enquiry into Patient Outcome and Death, архів оригіналу(PDF) за 7 січня 2009, процитовано 28 грудня 2016.
Plato (2012) [360 B.C.], Phaedrus, Internet Classics Archive: The University of Adelaide Library, архів оригіналу за 3 листопада 2012, процитовано 1 листопада 2012.
Plato (2006) [380 B.C.], Protagoras, Internet Classics Archive: The University of Adelaide Library, архів оригіналу за 22 серпня 2011, процитовано 17 грудня 2006.
Project Hippocrates (1995), Project Hippocrates, Center for Medical Robotics and Computer Assisted Surgery, Carnegie Mellon School of Computer Science, архів оригіналу за 22 вересня 2006, процитовано 30 грудня 2006.
Schwartz, Robert A.; Richards, Gregory M.; Goyal, Supriya (2006), Clubbing of the Nails, WebMD, архів оригіналу за 3 вересня 2006, процитовано 28 вересня 2006.
Shah, J. (2002), Endoscopy through the ages, BJU International, London: Academic Surgical Unit and Department of Urology, Imperial College School of Medicine, St. Mary's Hospital, 89 (7): 645—652, doi:10.1046/j.1464-410X.2002.02726.x, PMID11966619.
Singer, Charles; Underwood, E. Ashworth (1962), A Short History of Medicine, New York and Oxford: Oxford University Press, Library of Congress ID: 62-21080.
Гіппократ // Україна і українці очима світу: бібліогр. покажч. / НПБУ; упоряд.: О.І.Білик, К.М.Науменко; літ. ред. О.І.Бохан; наук. ред. В.О.Кононенко;— Київ: НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2018.— С. 33.— 248 с.
Coulter, Harris L (1975), Divided Legacy: A History of the Schism in Medical Thought: The Patterns Emerge: Hippocrates to Paracelsus, т.1, Washington, DC: Weehawken Book
Craik, Elizabeth M. (ed., trans., comm.), The Hippocratic Treatise On glands (Leiden; Boston: Brill, 2009) (Studies in ancient medicine, 36).
Di Benedetto, Vincenzo (1986), Il medico e la malattia. La scienza di Ippocrate, Turin: Einaudi
Edelstein, Ludwig (1943), The Hippocratic Oath: Text, Translation, and Interpretation, Baltimore: Johns Hopkins University Press
Goldberg, Herbert S. (1963), Hippocrates, Father of Medicine, New York: Franklin Watts
Heidel, William Arthur (1941), Hippocratic Medicine: Its Spirit and Method, New York: Columbia University Press
Hippocrates (1990), Smith, Wesley D (ред.), Pseudepigraphic writings: letters, embassy, speech from the altar, decree, Leiden: Brill, ISBN90-04-09290-0
Jouanna, Jacques (1999), Hippocrates, M. B. DeBevoise, trans, Baltimore: Johns Hopkins University Press, ISBN0-8018-5907-7
Jori, Alberto (1996), Medicina e medici nell'antica Grecia. Saggio sul 'Perì téchnes' ippocratico, Bologna (Italy): il Mulino.
Moon, Robert Oswald (1923), Hippocrates and His Successors in Relation to the Philosophy of Their Time, New York: Longmans, Green and Co
Petersen, William F. (1946), Hippocratic Wisdom for Him Who Wishes to Pursue Properly the Science of Medicine: A Modern Appreciation of Ancient Scientific Achievement, Springfield, IL: Charles C Thomas
Phillips, E.D. (1973), Aspects of Greek Medicine, New York: St. Martin's Press
Грушевський М.Гіппократ // Виїмки з жерел до історії України-Руси до половини XI віку / Грушевський М.С.Твори у 50 томах.— Львів: Світ, 2004р., т. 6.— С. 10–11.