Loading AI tools
польсько-американська історикиня, письменниця і журналістка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Енн Елизабет Епплбом, іноді транскрибується українською як Енн Аппелбаум[17] та Ен Еплбаум[18] (англ. Anne Elizabeth Applebaum, нар. 25 липня 1964, Вашингтон) — американська історикиня, письменниця та журналістка, лауреатка багатьох міжнародних літературних премій.
Енн Епплбом | |
---|---|
Ім'я при народженні | англ. Anne Elizabeth Applebaum[1] |
Народилася | 25 липня 1964[2][3][…] (60 років) Вашингтон, США[4][5] |
Країна | США[6] |
Місце проживання | Вашингтон[7][8] Варшава[9] Лондон[9] |
Діяльність | історик, журналістка, колумніст, письменниця, нехудожня письменниця |
Галузь | журналіст, журналістика[10], публіцистика[10], історія[10] і історія комунізмуd |
Alma mater | Лондонська школа економіки та політичних наук[8][1], Єльський університет (1986)[8][9][…], Коледж святого Антоніяd[8], Pierson Colleged і Sidwell Friends Schoold |
Знання мов | англійська[11][12], польська[13][14], російська[13][14] і французька[13] |
Заклад | The Atlantic[15] і Paul H. Nitze School of Advanced International Studiesd[5] |
Членство | Фі Бета Каппа[1] |
Magnum opus | ГУЛАГ. Павутина Великого терору[9] і Червоний голод. Війна Сталіна проти України[15] |
У шлюбі з | Радослав Сікорський[16][1] |
Нагороди | |
IMDb | ID 2425999 |
Сайт | anneapplebaum.com |
|
Епплбом працює приїжджою Професоркою Практики в Лондонській школі економіки, де вона також керує проєктом «Arena», присвяченим вивченню пропаганди та дезінформації. У минулому Епплбом працювала редакторкою часописів «The Economist» та «The Spectator[en]» та була членкинею видавничої ради «The Washington Post». За її праці з історії Східної Європи, громадянського суспільства і комунізму була неодноразово відзначена різними журналістськими та письменницькими преміями.
Дружина польського політика і державного діяча Радослава Сікорського.
Народилася в єврейській реформістській сім'ї у Вашингтоні[19]. Батько (Гарві М. Епплбом) — співробітник юридичної фірми, мати (Елізабет (Блум) Епплбом) — працівниця художньої галереї.
У 1982 році Епплбом закінчила приватну квакерську школу. У 1986 році вона здобула подвійний ступінь бакалавра з відзнакою summa cum laude у Єльському університеті за спеціальностями «історія» та «література».[20] У 1987 році вона здобула ступінь магістра Лондонській школі економіки з фаху «міжнародні відносини».[21] У 1988 році вона певний час навчалася у Оксфордському університеті, після чого покинула навчання в Оксфорді та перебралася до Варшави у якості кореспондента журналу «The Economist».[22]
Еплбом працювала редакторкою в британському консервативному щотижневому часописі «The Spectator[en]», як постійний оглядач писала одночасно у «The Daily Telegraph» та «Sunday Telegraph», публікувалася також в «The Independent»[22].
У 1988 році перебралася до Варшави, але продовжила частину часу жити в Лондоні. Як колумністка «The Economist» опублікувала низку статей про суспільні й політичні зміни у Східній Європі[23]. Згодом у 1992 році протягом короткого часу вона була також і редакторкою «The Economist».
З 2001 по 2005 рік, Епплбом проживала у Вашингтоні, та була у цей час членкинею видавничої ради «The Washington Post»; окрім того Епплбом почала вести свою власну колонку в «The Washington Post», що продовжувалося впродовж наступних 17 років.[24]
У листопаді 2019 року американський часопис «The Atlantic» оголосив, що Епплбом приєднається до колективу як журналістка-дописувачка у січні 2020 року.[24]
У роки проживання в Вашингтоні, округ Колумбія у 2001—2005 роках Епплбом також була дослідницею-помічником (англ. Adjunct fellow) в Американському інституті підприємництва (мозковий центр з питань ринкової економіки)[25]
Повернувшись до Європи у 2005 році, через рік у 2006 році Епплбом стала George Herbert Walker Bush/Axel Springer дослідницею в American Academy in Berlin[en].[26]
З 2011 по 2016 рік Епплбом створила та керувала Форумом Перехідностей (англ. Transitions Forum) в Legatum Institute[en] (мозковий центр з питань освіти та демократії). Сфера проєктів Епплбом в Legatum Institute була широкою й включала дослідження аспектів демократії в Іраку, Ірані, Грузії, Україні, Молдові тощо.[27][28][29][30][31][32] Також, у співпраці з журналом Foreign Policy Епплбом створила Лабораторію демократії (англ. Democracy Lab), вебсайт, що слідкував за переходом країн від та до демократії,[33] й який згодом перемістився з сайту Foreign Policy до часопису The Washington Post (під назвою Демократична пошта англ. Democracy Post)[34]. Окрім цього Епплбом керувала проєктом Звиш пропаганди (англ. Beyond Propaganda), що фокусувався на аналізі пропаганди у 21-му столітті та дезінформації.[35]
У 2016 році Епплбом залишила Legatum Institute через зміну позиці інституту в питанні Brexit (після призначення євроскептика CEO Філіппу Штрауд)[36] та перейшла працювати в Лондонську школу економіки (ЛШЕ) на посаду професора Інституту глобальних відносин (англ. Institute for Global Affairs). У ЛШЕ Епплбом керувала проєктом Арена (англ. Arena), що фокусувався на аналізі пропаганди у 21-му столітті.[37] Восени 2019 року Епплбом перевела проєкт з ЛШЕ до Аґорського інституту Університету Джонса Гопкінса.[38]
У 1994 році видала свою першу книгу Between East and West (укр. Між Сходом і Заходом, українською не перекладена), за яку в 1996 році отримала французьку Премію Адольфа Бентінцка за європейський нон-фікшн (англ. Adolph Bentinck prize for European non-fiction).[39]
У 2003 році видала свою другу книгу Gulag: A History (укр. Історія ГУЛАГу, видана в українському перекладі у 2006 році видавництвом ВД «Києво-Могилянська академія»[40]) й отримала за неї Пулітцерівську премію,[41] а також британську Премію Даффа Купера (англ. Britain's Duff-Cooper Prize).[42] Книга розповідає про історію радянської системи концентраційних таборів і описує щоденне життя в таборах.
У 2011 році видала свою четверту та третю книжку Gulag Voices: An Anthology (укр. Голоси ГУЛАГу: Антологія, українською не перекладена).
У 2012 році видала свою четверту та п'яту книжку Iron Curtain: The Crushing of Eastern Europe, 1944—1956 (укр. Залізна завіса: Приборкання Східної Європи, 1944—1956, видана в українському перекладі у 2017 році видавництвом ВД «Києво-Могилянська академія») та From a Polish Country House Kitchen: 90 Recipes for the Ultimate Comfort Food (укр. З кухні польської сільської хатинки: 90 неперевершених рецептів для вашого столу, українською не перекладена).
У 2017 році видала свою шосту книгу Red Famine: Stalin's War on Ukraine (укр. Червоний голод. Війна Сталіна проти України, видана в українському перекладі у 2018 році видавництвом «Наш формат») й отримала за неї свою другу британську Премію Даффа Купера (англ. Britain's Duff-Cooper Prize).[42] Книга розповідає про людино-створений штучний голод 1932-33 років що отримав назву Голодомор, за допомогою якого радянська влада мала на меті знищити українську націю та перетворити її на homo Sovieticus.
У 2020 році видала свою сьому книгу Twilight of Democracy: The Seductive Lure of Authoritarianism (укр. Сутінки демократії: підступна спокуса авторитаризму, видана українською у 2023 році). Книга розповідає про занепад демократії на Заході, та поступовий дрейф до авторитаризму.
У 2020 році видала свою восьму книгу Matka Polka (укр. Мати полька, українською не перекладена). Книга є автобіографічною книгою про життя Епплбоум, у контексті її «другої прийомної батьківщини» Польщі.
Є дружиною польського політика та державного діяча Радослава Сікорського, у них двоє синів — Александер і Тадеуш.
Сповідує християнство[43], у 2013 році прийняла польське громадянство.
Мешкає із сім'єю у Варшаві.
{{cite book}}
: Недійсний |nopp=n
(довідка){{cite book}}
: Недійсний |nopp=n
(довідка)
{{cite book}}
: Недійсний |nopp=n
(довідка){{cite book}}
: Недійсний |nopp=n
(довідка){{cite book}}
: Недійсний |nopp=n
(довідка){{cite book}}
: Недійсний |nopp=n
(довідка)
{{cite book}}
: Недійсний |nopp=n
(довідка){{cite book}}
: Недійсний |nopp=n
(довідка){{cite book}}
: Недійсний |nopp=n
(довідка)
{{cite book}}
: Недійсний |nopp=n
(довідка){{cite book}}
: Недійсний |nopp=n
(довідка){{cite book}}
: Недійсний |nopp=n
(довідка)У червні 2018 року підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[45]
З приводу відмови уряду Німеччини надати Україні зброю та блокування Німеччиною допомоги Україні з боку НАТО на тлі посилення загрози російської агресії у січні 2022:
Можливо, німцям (та іншим) настав час зрозуміти, що якщо ви «проти війни», то повинні допомогти Україні стримувати Росію. На практиці відмова від цього є «за війну». Це збільшує ймовірність російського вторгнення. [46][47] |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.