Закони Ґоссена
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Закони Госсена — це три економічні закони, які розроблені в 1854 році економістом Германом Генріхом Ґоссеном[1]. Ці три закони базуються на споживанні громадянами економіки, що вважається фундаментальною основою маржиналістських теорій[2].
Пе́рший зако́н Ґо́ссена — закон насичення потреб: зі збільшенням кількості даного блага гранична корисність його зменшується, а за умови повного задоволення потреб споживача вона дорівнюватиме нулю. Строгою формою першого закону Госсена у сучасній теорії споживання є опуклість відношення переваги.
Другий закон Ґоссена: оптимальна структура споживання (попиту) досягається за умов рівності відношення граничних корисностей до цін для усіх благ, що споживаються:
- де
- — функція корисності,
- — кількість -го товару чи послуги,
- — ціна -го товару чи послуги.
Третій закон Ґоссена — закон про дефіцит. Іншими словами, ми повинні пам'ятати, що дефіцит є передумовою економічної цінності. Оскільки, якби не було дефіциту, не було б і вартості. Саме дефіцит визначає цінність товару. Чим більше одиниць даного товару, на думку Ґоссена, його значення прагне до нуля.