Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Зелений пояс Європи — це рух за збереження природи та сталий розвиток в районі колишньої «Залізної завіси». Цей термін позначає як екологічну ініціативу, так і місцевість, до якої він відноситься. Ця ініціатива здійснюється під патронажем Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) і Михайла Горбачова.
Метою ініціативи є створення основи екологічної мережі, що проходить від Баренцевого до Чорного і Адріатичного морів. Зелений пояс Європи прямує за маршрутом колишньої «Залізної завіси» і об'єднує національні парки, природні парки, біосферні заповідники і транскордонні охоронювані райони, а також незахищені цінні місця проживання уздовж або поперек (колишніх) кордонів.[1]
У 1970 р. супутникові знімки показали темно-зелений пояс старих лісів на радянсько-фінському кордоні.[2] На початку 1980-х років біологи виявили, що внутрішня німецька прикордонна зона між Баварією на заході і Тюрингією на сході була притулком для декількох рідкісних видів птахів, які покинули інтенсивно використовувані області, які охоплювали більшу частину Центральної Європи.[3]
Сенс цього спостереження полягав у тому, що негативний вплив людини на навколишнє середовище менше в таких прикордонних зонах тому, що вони закриті для публічного доступу і, таким чином, порівняно рідко руйнуються в результаті діяльності людини.
Після закінчення «Холодної війни» наприкінці 1980-х років строгий прикордонний режим був знятий і прикордонні зони стали поступово відкриватися, починаючи з об'єднання Німеччини в 1990 р. і продовжилися послідовною інтеграцією нових держав-членів Шенгенської угоди як частини процесу розширення Європейського союзу.
У той же час великі військові об'єкти, такі як полігони та військові науково-дослідні установи, що знаходилися всередині або близько до прикордонних зон, були закриті. У більшості випадків було неясно, кому належало майно на цих землях, і, отже, якою буде доля цінних ландшафтів. На цьому тлі сформувалася ініціатива збереження зеленого поясу з метою охорони природних багатств уздовж колишньої «Залізної завіси».
Маршрут Зеленого поясу проходить по кордонах, які у другій половині XX століття розділили країни Східного блоку і демократичні країни. Він розділений на три регіональні секції:
Історичною відправною точкою даної ініціативи є Резолюція про Зелений пояс (Німеччина), прийнята в грудні 1989 р.[4] —через місяць після падіння Берлінської стіни.
Цей документ був сформульований і підписаний понад 300 екологами з Німецької Демократичної Республіки і Федеративної Республіки Німеччина, які ініціювали перші проєкти, спрямовані на збереження внутрішнього німецького кордону. Після перших успіхів ця ідея була виведена на загальноєвропейський рівень. Після першої конференції, присвяченої Зеленому поясу Європи, проведеної в 2003 р., було ухвалено рішення про створення спільної робочої групи з IUCN як її загального координатора; IUCN спільно з угорським національним парком Ферте-Ханшаг організував першу нараду робочої групи, що відбулося 9-12 вересня 2004 р.[5]
Згодом робоча група, спільно з зацікавленими сторонами з Зеленого поясу, розробила Робочу програму і запропонувала, щоб у кожній країні Зеленого поясу були її представники, офіційно призначені національними координаторами Зеленого поясу відповідними національними міністерствами охорони навколишнього середовища. Меморандум про взаєморозуміння з метою спільного захисту Зеленого поясу в Фенноскандії був підписаний міністрами з охорони навколишнього середовища Росії, Фінляндії і Норвегії у 2010 році. У листопаді 2010 року за видатний внесок у збереження природи п'ятьом особам було присуджено нагороду Binding Award за їхню постійну участь у захисті Зеленого поясу.[6]
Протягом кількох років розглядалася можливість номінування Європейського зеленого поясу до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.[7]
Мережа даної ініціативи складається з офіційних представників у трьох вищеназваних регіонах (регіональних координаторів) і в кожній країні (національних координаторів), призначених на першому засіданні Зеленого поясу Європи в 2003 році:[1]
Реалізація поглядів Зеленого поясу в регіонах здійснюється кількома сотнями зацікавлених осіб з організацій з охорони природи і сталого розвитку, що роблять свій внесок або на проєктній, або на добровільній основі.[8]
Спостереження біологів показали на численних прикладах, що військова присутність уздовж лінії кордону призвела до збереження дикої природи:[9]
Було запропоновано розвивати не тільки природну, а й культурну спадщину радянського періоду: виникла ідея зв'язати численні історичні ініціативи, інсталяції, проєкти і релікти Зеленого поясу з природною спадщиною[10], щоб перетворити Зелений пояс Європи в живий історичний пам'ятник «Холодної війни» XX століття.[8] У контексті Європейського зеленого поясу, культурну спадщину вже оцінено і/або розвинено в декількох місцях:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.