Київська митрополія
митрополія Вселенського патріархату Константинополя / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Київська митрополія?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Ки́ївська митропо́лія (грец. Μητρόπολις Κιέβου, трансліт. Mitrópolis Kiévou) — східно-православна митрополія з центром у м. Київ, що перебувала у складі Вселенського патріархату Константинополя[2] після утворення в 988 році в результаті хрещення Руси Володимиром Святославичем до 6 січня 2019 року, коли нею був отриманий Томос про автокефалію.[3][4][5] Використовувала у своїй літургії візантійський обряд, церковнослов'янську мову та юліанський календар.
Київська митрополія | ||||
---|---|---|---|---|
Головний храм історичної Київської митрополії. Сьогодні використовується лише як музей. | ||||
Засновники | св. Володимир Великий | |||
Дата заснування | 988 | |||
Статус | де-факто автономний | |||
У складі | Вселенського патріархату Константинополя | |||
Дата ліквідації | 6 січня 2019 | |||
Причина ліквідації | Надання автокефалії | |||
Чинний предстоятель |
Митрополит Київський та всієї Руси Митрополит Київський | |||
Центр | Київ, де факто також, Новогрудок (1330 - 1448), Вільно (1448 - 1596), Радомишль[1] (друга пол. XVIII ст.) | |||
Кафедральний собор | Собор Святої Софії | |||
Основна юрисдикція | Київська Русь, Королівство Русь, Велике Князівство Литовське, Королівство Польське, Річ Посполита, Володимиро-Суздальське князівство, Новгородська республіка, Велике князівство Московське | |||
Літургічна мова | українська | |||
Музична традиція | український наспів | |||
Церковний календар | юліанський |
У 1596 році була ухвалена Берестейська унія, після якої частина ієрархів утворила Руську унійну церкву під егідою папського престолу. Однак у 1620 році завдяки вимогам українського козацтва на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним в Руси-Україні було відновлено православну ієрархію.
У 1685 році Московський патріархат розпочав анексію Київської митрополії Вселенського патріархату, висвятивши митрополита Київського Гедеона в Московії. У 1686 через симонію Вселенський патріарх Діонісій IV (який пізніше через це отримав анафему) видав Синодальний лист, яким у порядку ікономії, обраного собором духовенства та вірян його єпархії, надавав право ординації Київського митрополита Московському патріарху. Зобов'язаннями було те, що Київський митрополит повинен був згадувати Вселенського патріарха Константинополя як свого Першоієрарха за будь-яким богослужінням, проголошуючи та підтверджуючи свою канонічну залежність від Матері-Церкви Константинополя, однак жодна з цих умов не була виконана. Київська митрополія фактично перетворюється на одну зі звичайних єпархій Московського патріархату, коли Петро І в 1722 році обрав Варлаама (Вонятовича) в сані архієпископа, а не митрополита. Священний Синод Вселенського патріархату в процесі надання автокефалії Церкві України під час засідання 11 жовтня 2018 р. скасував Синодальний лист 1686 року через симонію та його грубе порушення.[6]
Від часу свого заснування Київська митрополія слугувала колискою українського християнства для православних і греко-католиків. Спадкоємцями Київської митрополії вважаються автокефальна Православна церква України (визнається вселенським патріархатом та іншими помісними церквами),[7] Українська греко-католицька церква свого права (визнається римо-католицькою церквою)[8]
Також декларують себе спадкоємцями самоврядна з правами широкої автономії[lower-alpha 1] Московська церква в Україні та Російська православна церква[lower-alpha 2].[9] (не визнають цю спадковість один одного, оскільки кожна вважає такою саме себе).
Фактично Російська православна церква має спадкоємність від однієї з єпархій Київської митрополії. Так само, як і Білоруський екзархат з БАПЦ.
Спадковість від однієї з єпархій Київської митрополії також виводить Православна церква Польщі.