Loading AI tools
радянський та російський науковець З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Вита́лий Григо́рьевич Костома́ров (3 січня 1930, Москва — 26 березня 2020, Москва) — радянський і російський лінгвист-русист, доктор філологічних наук (1969), професор (1971), член-кореспондент (1974), дійсний член (1985) і президент (1990—1991) Академії педагогічних наук СРСР.[2][3]
Костомаров Віталій Григорович | |
---|---|
рос. Костомаров Виталий Григорьевич | |
Народився | 3 січня 1930[1] Москва, СРСР |
Помер | 26 березня 2020 (90 років) |
Країна | СРСР Росія |
Діяльність | мовознавець, русист, викладач університету |
Alma mater | Філологічний факультет МДУd (1952) Московський державний лінгвістичний університет (1953) |
Галузь | російська філологіяd, Лінгвокраїнознавство і мовознавство |
Заклад | Інститут російської мови ім. В. В. Виноградова РАН |
Посада | ректор |
Вчене звання | професор[d] і академік РАОd |
Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] (1969) |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Костомаров Віталій Григорович у Вікісховищі |
Ініціатор створення Державного інституту російської мови ім. О. С. Пушкіна (1973), директор і перший ректор інституту, з 2001 року — президент ІРМ ім. О. С. Пушкіна.
У 1990—2003 роках — президент Міжнародної асоціації викладачів російської мови і літератури (МАПРЯЛ). Головний редактор журналу «Русская речь» (1996—2019). Заслужений діяч науки Російської Федерації (1995). Лауреат Державної премії СРСР (1979) і Премії Президента Російської Федерації (2001).[4][5]
Син історика, професора Академії суспільних наук при ЦК КПРС Г. Д. Костомарова (1896—1970).[6]
Закінчив російське відділення філологічного факультету МДУ (1952, екстерном), англійське відділення перекладацького факультету Московського державного педагогічного інституту іноземних мов ім. М. Тореза (1953) і аспірантуру Інституту мовознавства АН СРСР.
Кандидат філологічних наук (1955, дисертація «Словообразование русских глаголов с инфинитивом на -ить»). Член КПРС з 1958 року. Працював перекладачем, потім викладачем і керівником кафедри російської мови ВПШ при ЦК КПРС; у 1964—1966 роках — завідувач сектором культури мови Інституту російської мови АН СРСР. З 1966 року — директор Науково-методичного центру російської мови при МДУ ім. М. В. Ломоносова.
У 1969 році на факультеті журналістики МДУ захистив докторську дисертацію «Некоторые особенности языка печати как средства массовой коммуникации.[7] На материле современной русской газеты».
Генеральний секретар (1967—1990), президент (1990—2003), віцепрезидент МАПРЯЛ. Голова експертної ради ВАК РФ з філології та мистецтвознавства (1999—2011).
Член Президії РАО (відділення освіти та культури), входив до складу піклувальної ради Міжрегіонального суспільного фонду «Центр розвитку міжособистісних комунікацій»[8]. Член редколегії журналу «Русский язык за рубежом»[9].
Спеціаліст у галузі сучасної російської лексикології та стилістики, соціолінгвістики, методики викладання російської мови як іноземної.
Один з учнів і послідовників академіка Віктора Володимировича Виноградова. У співавторстві з Є. М. Верещагіним досліджував зв'язки мови і культури, обґрунтував особливий науковий напрямок — лінгвокраїнознавство (книги «Мова і культура», вийшла шістьма виданнями, «Лінгвокраїнознавча теорія слова» та ін.).
Загальна кількість публікацій перевищує 600.[10]
Співавтор і редактор ряду навчальних посібників для загальноосвітньої школи та іноземних студентів, зокрема, комплексу «Русский язык для всех» (26 перевидань, відзначений Державною премією СРСР).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.