Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ісаа́к Матві́йович (І́цик Мо́йшевич) Краси́льщик (14 квітня1857, Кишинів — 16 листопада 1921, Кишинів) — російський ентомолог, що працював в Україні. Один з перших у світі розробників мікробіологічних способів захисту рослин.
Красильщик Ісаак Матвійович | |
---|---|
Народився | 14 квітня 1857 Кишинів, Бесарабська губернія |
Помер | 16 листопада 1920 (63 роки) Кишинів, Румунське королівство |
Країна | Російська імперія→ Румунія |
Діяльність | ентомолог |
Alma mater | Імператорський Новоросійський Університет |
Галузь | ентомологія |
Науковий ступінь | доктор природничих наук |
Відомий завдяки: | розробці мікробіологічного захисту рослин |
І. М. Красильщик народився 1857 року в Кишиневі (Бессарабська губернія), закінчив місцеву гімназію і природниче відділення фізико-математичного факультету Імператорський Новоросійський університет (1882). Того ж року він захистив дисертацію «К истории развития и систематике рода Polytoma Ehrenberg». У ній досліджено рід одноклітинних зелених водоростей. Основний зміст роботи викладений у «Записках Новороссийского общества естествоиспытателей» (1882) та журналі «Zoologischer Anzeiger» (1882). Робота виконана під керівництвом знаного біолога Л. С. Ценковського. Здобувши після її захисту ступінь доктора природознавства (PhD), І. Красильщик надалі підтримував тісні контакти із І. І. Мечниковим. Ісаак Матвійович наступні роки працював у галузі прикладної ентомології у Бессарабській, Подільській, Полтавській та Херсонській губерніях. Він вивчав зародження саранових зграй у дельті Дунаю. З 1883 року був розслідувачем-експертом одеської Філоксерної комісії Спілки сільського господарства Південної Росії[1].
Того ж року його запросили до Сміли (нині Черкаської області) на щойно засновану дослідну станцію в маєтку графа О. О. Бобринського. Тут молодий біолог мав на практиці перевірити ефективність щойно відкритого І. І. Мечніковим мікробіологічного методу для боротьби з буряковим довгоносиком. Тут у 1884 році І. Красильщик налагодив промислове виробництво грибка мускардини — паразита довгоносиків[2].
Після вимушеного згортання цих робіт І. М. Красильщик працював у Кишиневі. Після єврейських погромів у цьому місті разом з родиною виїхав до Берліна, де і жив у 1905—1907 роках, а потім повернувся до Кишинева[3]. Похований на єврейському цвинтарі у Бендерах[4].
Вивчаючи хвороби бурякового довгоносика, І. М. Красильщик відкрив збудника «червоної мюскардини» — Tarichium uvella Krass. (= Sorosporella uvella Krass.), від якої довгоносики гинуть[5]. Він також продовжував дослідження І. І. Мечникова стосовно боротьби зі шкідником зернових — хлібним жуком-кузькою[6].
У Смілі І. Красильщик за досить короткий строк опанував основні методики вивчення хвороб комах і налагодив виробництво грибка мускардини на розбавленому пивному суслі. О. Бобринський погодився віддати одну зі своїх будівель під «мускардиновий завод». І. Красильщику вдалося максимально механізувати технологію, робочі виконували лише нескладні операції. Установка в Смілі виробила за чотири місяці 1884 року 54 кг спор. Лабораторні перевірки препарату (суміші спор і піску) виявили його високу ефективність у знищенні шкідника. Для виробничого випробовування на плантаціях буряку потрібно було 400 кг мускардини. 1885 року Спілка цукрозаводчиків асигнувала 10 тис. золотих карбованців на масштабні випробовування, завод модернізовали. Технологія розведення грибка вимагала доробки[7]. Однак, через загальну кризу цукрової промисловості програма виробничих експериментів лишилася невиконаною[8][9].
І. М. Красильщик у 1892 р. виділив із личинок пластинчатовусих жуків не лише гриби, а й два види ентомопатогенних бактерій: Bacillus septicus insectorum (спричиняла загибель жуків удвічі-втричі рази швидше, ніж мюскардина) і Bacillus tracheїtis sive graphitosis (від неї гинули навіть великі личинки травневого хруща[10].
У Кишиневі вчений заснував «Бесарабське товариство природознавців та любителів природознавства» при Зоологічному сільськогосподарському та ремісничому музеї Бессарабського губернського земства (1904). У 1911 році при цьому ж земстві він організував у Біо-ентомологічну станцію, яку і очолював до 1915 року.
У його творчому доробку понад 50 праць із захисту рослин — від сарани, лучного метелика, метеликів-плодожерок, жуків тощо[11]. Декілька праць вийшли друком у французьких наукових виданнях.
Цікавий напрям робіт І. М. Красильщика як винахідника. Він розробив і успішно випробував цинкові кільця, які фіксувалися на стовбурах дерев для ловіння комах. Цей винахід експонувався на виставці у Києві. Для облаштування протисаранових канав ентомолог розробив спеціальну мотику (1885)[12].
На початку своєї наукової кар'єри вчений описав як нові для науки один рід і два види Джгутикових[13][14].
(Див. також Примітки)
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.