Народився 11 липня[3][4]1878 року в селі Буцнів на Тернопільщині у сім'ї коваля. Навчався в Тернопільській гімназії[джерело?], протягом 1898—1904 років— на відділі архітектури Цісарсько-королівської політехнічної школи у Львові (нині— Національний університет «Львівська політехніка»). Серед викладачів був, зокрема, Іван Левинський.[5] Протягом 1904—1919 років працював у фірмі Левинського. Автор або співавтор проєктів багатьох будівель, споруджених фірмою. В багатьох випадках ступінь участі у тому чи іншому проєкті встановити проблематично. Брав активну участь у пошуках українського стилю в архітектурі, на зразок інших національних стилів, що виникали в тогочасній Європі. В архітектурі застосовував ідеї Отто Вагнера.[6] Стиль будівель Лушпинського з елементами народних стилів часто характеризують як «Гуцульська сецесія». Багато будівель виконані в дусі візантійсько-романських стилізацій.[7] Вивчав народне дерев'яне будівництво, зарисовував зразки гуцульських і бойківських будівель (нині зберігаються у Національному музеї Львова).[8] Замальовки дерев'яних церков експонував на першій архітектурній виставці у Львові 1910 року.[9]1915 року організував персональну виставку в Національному музеї. Пізніше Державна комісія відбудови краю видала альбом проєктів житлових і громадських будинків для села.[10]1920 року видав альбом малюнків «Дерев'яні церкви Галичини XVI—XVIIIст.»
Помер 20 листопада1943 року, похований на Личаківському цвинтарі. Із часом могила була втрачена. 2004 року працівниками музею-заповідника «Личаківський цвинтар» ідентифіковано поховання на полі №18, встановлено надгробну плиту.[14] Іменем Лушпинського 1993 року названо вулицю у Львові, в мікрорайоні Рясне.[15]
Будинок культури у с. Буцнів Тернопільської області. Споруджений на початках XXст. Будівля збудована в стилі українського модерну з елементами української дерев'яної сецесії (ґонтовий дах, декоративна плитка і дерев'яні конструкції). Під час перебудови будинку культури у 60-их було змінено структуру і вигляд будівлі, декоративні сецесійні елементи було знято.[16]
Мурована церква Пресвятої Євхаристії в селищі Бориня. Хрещата у плані, одноверха. Має квадратну наву, гранчастий вівтар із двома захристями, вкорочені бічні рамена і бабинець з відкритою аркадою. Нава увінчана восьмериком із банею, рамена і бабинець— двосхилим дахом. Фасади з тесаного каменю, нетиньковані. Споруджена 1912 року. Лушпинський, ймовірно, був також проєктантом іконостасу.[23]
Нереалізований проєкт нової будівлі Національного музею у Львові (бл. 1917—1918). Розроблений на прохання Іларіона Свєнціцького.
Надгробок Івана Левинського на Личаківському цвинтарі. Проєкт у формі саркофага зі зламаною романською капітеллю обрано на конкурсі 1920 року. Виконаний у пісковику.[28]
Нереалізований проєкт відбудови пошкодженої війною мурованої церкви в Комарному (1923).[29]
Дерев'яна церква святого Миколи в Новому Селі Городоцького району. Збудована у 1923—1924 році. Традиційна тридільна, одноверха з високим четвериком на квадратній у плані наві.[30]
Проєкт церкви Святої Трійці в селі Пишківці. Навесні 1925 року храм згадують у газеті «Діло», як такий, що будують.[31]
Надгробок на могилі Богдана і Йосифа Танчаковських на Личаківському цвинтарі (1929). На стіні з білого пісковика був вирізьблений стилізований тризуб і хрести січових стрільців. У первинному проєкті передбачалась також необарокова орнаментика.[28]
Надгробок Івана Белея на Личаківському цвинтарі у Львові. Виконаний на фірмі Тировичів у 1930-х.[25]
Реставрація дерев'яної церкви Святої Трійці на Сихові. Протягом 1932 року було піднято храм на підмурівках, розібрано дзвіницю над бабинцем, замінено гонт.[32]
Мурована церква в селі Стиборівка. Проєкт 1937 року. Спорудженням займався будівничий Василь Хоміцький. Будівництво, перерване війною, завершено лише 1990 року. Церква хрещата у плані, одноверха, з гранчастим вівтарем та двома симетричними захристями.[33]
Проєкт церкви для села Угерсько Стрийського району.[34]
Проєкт будинку студентського товариства «Основа».[35]
ВуйцикВ. Матеріали конкурсу на кращий проєкт відбудови церкви св. Духа при греко-католицькій духовній семінарії у Львові в 1942 році // Українське сакральне мистецтво: традиції, сучасність, перспективи. Збірник статей.— Львів: Свічадо, 1994.— С.159.— ISBN 5-7707-6682-4.
ВуйцикВ., ІвасейкоС., СлободянВ. Українські церкви Бродівського району. Ілюстрований каталог.— Львів: Місіонер, 2000.— С.154, 157.— (Українські церкви Львівщини)— ISBN 966-7086-63-1.
НогаО., СавицькийІ. Пежанський Григорій— призабутий український будівничий музично-театральних закладів Львова першої половини ХХ століття // Народознавчі зошити.— 2016.— №5 (131).— С. 1212.— ISSN 1028-5091.
Архівована копія. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 27 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
НовосядлийБ. Перший пам'ятник кобзареві на Тернопіллі // Вісник Львівської національної академії мистецтв.— 2014.— Вип. 25.— С. 133—138.