Loading AI tools
село в Кіровоградській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Мартоно́ша (колишня назва — Восьма рота) — село в Україні, у Новомиргородській міській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області. Населення становить 1 554 осіб. Колишній центр Мартоноської сільської ради, центр Мартоніського старостинського округу(Мартоноша,Кам'янка,Констянтинівка, Котівка,Ганнівка).
село Мартоноша | |
---|---|
В'їзд до села Мартоноша | |
Країна | Україна |
Область | Кіровоградська область |
Район | Новоукраїнський район |
Громада | Новомиргородська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA35060130250053529 |
Облікова картка | Мартоноша |
Основні дані | |
Засноване | сер. XVIII століття |
Колишня назва | Восьма рота |
Населення | 1554 |
Поштовий індекс | 26033 |
Телефонний код | +380 5256 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°45′30″ пн. ш. 31°47′17″ сх. д.H G O |
Середня висота над рівнем моря |
148 м |
Водойми | р. Велика Вись |
Відстань до центру громади/сільради |
13 км |
Найближча залізнична станція | Новомиргород |
Відстань до залізничної станції |
13 км |
Місцева влада | |
Карта | |
Мапа | |
|
Село розташоване в долині Великої Висі та її невеликої майже пересохлої притоки. Відстань до районного центру — 13 км.
Західна околиця села розташована на крутому схилі узгір'я, внизу якого знаходиться глибокий яр — Яремина балка.
Поблизу села досліджено кілька курганів бронзової доби (II тис. до н. е.) та скіфського часу (VI—III ст. до н. е.).
В 1702 році на місці сучасної Мартоноші в Яреминому байраці була пасіка новомиргородського козака Андрія Лебединця.
Село було засноване в середині XVIII століття вихідцями з Балкан; переважну частину подальших переселенців сюди становили молдовани. У 1752–1764 роках тут знаходилась Восьма рота новосербського кінного Гусарського полку. Інші назви села: Єреминобальський шанець, Мартонош (сербський аналог — Мартонош).
Станом на 1772 рік, у шанці Мартоноші існувала дерев'яна однопрестольна Георгіївська церква, цілопарафіяльним настоятелем якої з 1759 року був священик Леонтій Савин. Церква підпорядковувалась Новомиргородському духовному Правлінню. З 1764 року тут проживав також священик-молдованин з села Гольми Іоан Хмельницький.[1] Станом на 1789 рік приходськими священиками Георгіївської церкви були Євстратій Євтодієв та Павло Вишневецький.[2]
1859 року у власницькому селі Мартоноша (Восьма Рота) Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 2111 осіб (1167 чоловічої статі та 944 — жіночої), налічувалось 296 дворових господарства, існувала православна церква[3].
Станом на 1886 рік у селі Новомиргородської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії мешкала 3221 особа, налічувалось 643 дворових господарства, існували православна церква, школа та лавка[4].
За даними 1894 року у селі, центрі Мартоноської волості, мешкало 4107 осіб (2117 чоловічої статі та 1990 — жіночої), налічувалось 753 дворових господарств, існували православна церква, церковно-парафіяльна школа на 61 хлопчика, 6 лавок, штофна лавка, гуртовий склад вина й спирту[5].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4595 осіб (2313 чоловічої статі та 2282 — жіночої), з яких 4530 — православної віри[6].
Мешканці Мартоноші взяли активну участь у Канізькому повстанні 1918 року.
На фронтах Другої світової війни воювали 610 мартонісців, 105 з яких загинули, а 145 були нагороджені орденами й медалями. В часи окупації місцевими підпільниками було вбито гебісткомісара. Одна з вулиць села названа іменем Григорія Некори — партизанського зв'язкового, очільника підпільної групи, вбитого гестапівцями в Новомиргороді 16 березня 1943 року.[7]
Бої за звільнення села тривали у лютому—березні 1944 року. Під час них 70 мартонісців виконували функції провідників розвідувальних груп.[8]
1968 року під керівництвом Степана Кожум'яки в селі було зведено міст через балку на автошляху Новомиргород — Кропивницький.
В 1886 році у селі у 643 дворах мешкала 3221 особа.
У роки Голодомору 1932–1933 років населення Мартоноші зменшилось з близько 4,5 тисяч до 152 чоловік.[9]
В 1940 році в селі проживало 990 працездатних осіб[10], загальна кількість — близько 2300 чоловік.
В 1970 році населення Мартоніської сільської ради становило 2615 осіб.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1809 осіб, з яких 847 чоловіків та 962 жінки.[11]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1552 особи.[12]
Значний відсоток мешканців села становлять молдовани, що в побуті й досі користуються молдовською мовою.
1859 | 1886 | 1894 | 1897 | 1928 | 1933 | 1970 | 2001 |
---|---|---|---|---|---|---|---|
2111 | 3221 | 4107 | 4595 | 5609[13] | 152 | 2615 | 1554 |
▲ | ▲ | ▲ | ▼ | ▼ | ▲ | ▼ |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[14]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 68,60 % |
молдовська | 29,99 % |
російська | 1,42 % |
В селі знаходиться Мартоніський ліцей, дитячий садок, сільський будинок культури, клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, поліцейська станція, молитовний дім МСЦ ЄХБ та кілька магазинів.
Більшість вулиць Мартоноші асфальтовані. Через село проходить міжрайонна автомобільна дорога Т 1201.
Регулярні перевезення здійснюють рейсові автобуси сполученням:
Інформація в цьому розділі застаріла. (грудень 2020) |
У Мартоноші налічується 17 вулиць та 2 провулки:[16]
Файл:Молдовський будинок (Мартоноша).jpg | ||||
Сільська рада |
Мартоніський ліцей |
Будинок культури |
Клуб |
Молдовський будинок |
Назва | Розташування | Дата встановлення | Фото | Короткі відомості |
Воїнам, загиблим в роки Другої Світової Війни, меморіал |
по вул. Миру, у центрі села | У братській могилі біля пам'ятника поховано 38 радянських солдат-вихідців з села; імена 31 з них вказані на могильних плитах. На меморіальних стелах розміщені фотографії всіх загиблих воїнів-вихідців з села. | ||
Радянських воїнів, братська могила |
в сільському парку | У братській могилі поховано 32 радянських солдат, що загинули під час звільнення села у 1944 році; імена 22 з них вказані на плиті під пам'ятником. | ||
Розстріляним євреям, пам'ятний знак |
біля Великого урочища (Яреминої балки) | Пам'ятний знак на місці масового розстрілу близько 250 євреїв зі Златопільського гетто. | ||
Мирних мешканців села, братська могила |
по вул. Перемоги, поблизу олійні | У братській могилі на місці страти в період німецької окупації поховано 6 селян Мартоноші. | ||
Володимиру Леніну та Максиму Горькому, пам'ятник |
по вул. Миру, біля будинку культури (демонтовано) | |||
Стегарю Олександру Сергійовичу, меморіальна дошка |
на фасаді Мартоніського ліцею | Пам'ятна дошка встановлена на місцевій школі, де навчався лейтенант О. С. Стегарь (1958–1981), який загинув в Афганістані. | ||
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.