З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Одеський літературний музей — один з літературних музеїв України. Розташований в Одесі, в палаці князів Гагаріних.
| Одеський літературний музей | |
|---|---|
_в_якому_знаходилось_літературно-артистичне_товариство.jpg) | |
| 46°29′05″ пн. ш. 30°44′40″ сх. д. | |
| Тип | музей літературнийd і державна організація |
| Країна |  Україна |
| Розташування | м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 2 |
| Адреса | вулиця Ланжеронівська, 2, Одеса, Україна |
| Засновано | 1977 |
| Директор | Липтуга Тетяна Іванівна |
| Сайт | museum-literature.odessa.ua |
  Одеський літературний музей (Україна) | |
 | |
 Одеський літературний музей у Вікісховищі | |
Літературний музей в Одесі заснували в 1977 р., а офіційно відкрили у 1984 році.
В ніч на 20 липня 2023 року будівля музею була пошкоджена черговим російським ракетним обстрілом Одеси. Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко заявив, що відомство проводить переговори з міжнародними партнерами щодо першочергової консервації постраждалих музеїв. Також Мінкульт закликає ЮНЕСКО «все ж таки назвати ім'я агресора, вкотре переосмислити його роль у керівних органах організації»[1]. ЮНЕСКО засудила напад[2].
Експозиція розташована на двох поверхах будівлі. Кількість залів дорівнює 24-м.
Художній образ музею створив художник Анатолій Гайдамака. Після проведеної реставрації самостійним експонатом стали і оздоби інтер'єрів, ліплення так званих «виноградних кімнат», мисливський кабінет, Золота зала, вестибюль з парадними сходами тощо. В залах з багатими оздобами шафи і стенди розміщені по вісям кімнат з великим відступом від стін і оздоб. Самі книжки, рукописи, газети не досить виграшні експонати (монотонні, пласкі, часто чорно-білі). Тому художник позбавляв зали монотонності, насичуючи їх старими меблями, фото різних розмірів, порожніми рамами від картин, особистими речами письменників (книжкова шафа Міцкевича), якщо вони були в фондах музею. Художник Гайдамака доповнив еклектичні оздоби палацу стінописами, мозаїками, навіть архітектурними гобеленами. Своєрідною метафорою літераторської праці і музейної експозиції Гайдамака зробив стіл письменника. Вони тут різні — від цінних зразків ампіру до дешевих, але меморіально цінних.
У музеї робиться акцент на таких письменниках:
Стверджується, що дослідники налічують близько трьох сотень імен видатних літераторів, так чи інакше пов'язаних з Одесою. З літераторами другого ряду їх кількість перевищує 600 імен.
Музей має такі філії:
Під Літературний музей Одеси в часи СРСР віддали колишній палац князів Гагаріних. Палац побудували в 1850-ті в стилі «вільної південної еклектики» за проектом архітектора Людвига Оттона. Гагаріни в Одесі не мешкали, а здавали будівлю багатіям і заробляли таким чином гроші. Тому зали палацу були оздоблені в пишних історичних стилях або в суміші стилів (тобто еклектики середини ХІХ століття).
У 1898 Міська Дума Одеси орендувала палац у Гагаріних і передала його Одеському літературно-артистичному гуртку, до складу якого входили актори, літератори, музики та художники. Саме тут (за легендою) давав свої концерти Ференц Ліст (1811—1886). Тут читали свої твори письменники та поети (члени гуртка), в тому числі Марко Кропивницький, Іван Бунін (зокрема, він читав саме тут свій переклад поеми Генрі Лонгфелло), Корній Чуковський, Володимир Жаботинський. Пам'ятають зали палацу і велику українську театральну акторку Марію Заньковецьку — вона виступала тут у 1900 році. Засідання та вечори гуртка проводилися тут до 1903 року.
Поруч з музеєм знаходиться «Сад скульптур». Він був заснований 1995 року. Автор проєкту і скульптур — Леонід Ліптуга.[3]
_-_Джинсовий_Дюк.jpg)
_-_Одеса-Мама.jpg)
_-_Антилопа-Гну.jpg)
_-_Сашка-музикант.jpg)
_-_Рибалка_Соня_і_Костя.jpg)
_-_Музейникам_Одеси.jpg)
