Loading AI tools
український адвокат, політик, громадський діяч З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Теофіл (Теофіль) Іполитович Окуневський (пол. Teofil Okuniewski, 7 грудня 1858, Яворів (сучасного Косівського району)/Радівці[1] — 19 липня 1937, Городенка[1]) — український юрист, адвокат, дипломат, громадський і політичний діяч.
д-р Теофіл Окуневський | |
---|---|
Посол до Австрійського парламенту | |
27.03.1897 — 07.09.1900 | |
Посол до Австрійського парламенту | |
17.06.1907 — 12.11.1918 | |
Посол до Галицького сейму | |
1889 — 1901 | |
Попередник | Евгеніуш Кучковський |
Наступник | Роман Пузина |
Посол до Галицького сейму | |
1913 — 1914 | |
Попередник | Тадеуш Ценський |
член ради Городенківського повіту | |
1894 — 1902 | |
Народився | 7 грудня 1858 с. Яворів / Радівці |
Помер | 19 липня 1937 (78 років) м. Городенка |
Відомий як | правник, адвокат, дипломат, громадський і політичний діяч |
Країна | Австрійська імперія → Австро-Угорщина → ЗУНР II Польська Республіка |
Національність | українець |
Alma mater | Віденський університет |
Політична партія | Українська радикальна партія |
Рід Окуневські | |
Батько | о. Іполит Окуневський |
Рідня | Озаркевич Іван (вуй) |
Брати | Окуневський Ярослав, Окуневська Ольга |
Професія | правник |
Звання | доктор права |
Релігія | греко-католик |
Син греко-католицького священника о. Іполита Окуневського. Брат Ярослава Окуневського.
У 1869—1877 рр. навчався в Коломийській гімназії, в 1877—1881 рр. — на правничому факультеті Віденського університету, тут же в 1883 р. отримав звання доктора права.[2] Від 1885 року кандидат адвокатури у Станиславові, у 1890 році відкрив власну адвокатську канцелярію в Городенці[3] (пізніше в ній працював молодий Лев Бачинський).
На початку липня 1889 р. обраний послом Галицького крайового сейму від IV курії в 11-у Коломийському виборчому окрузі (як представник народовців). Мандат здобув без особливих труднощів (набрав 96 голосів, суперник — князь Пузина — 70), застосувавши тактику безпосереднього спілкування з виборцями на вічах, під час переїздів чи піших переходів від одного населеного пункту до іншого). В сеймі вступив до русько-українського парламентського клубу під проводом Юліяна Романчука.
У 1889 році з причини політичної суперечки в Сеймі прийняв виклик на поєдинок польського депутата Томіслава Розвадовского, перемігши його.[3]
Заснував, очолив філію товариства «Просвіта»; ініціатор, один з фундаторів гімназії товариства «Рідна школа» в Городенці. Його обирали депутатом Городенківської повітової ради, міським головою (бурґомістром) Городенки з 1898 року (ц.-к. Намісництво не допускало до урядування).[3] 1899 р. один із засновників УНДП. Євген Олесницький був захисником Теофіла Окуневського на коломийському процесі щодо «зневаги намісника Казімежа Фелікса Бадені».
Посол:
Під час Першої світової війни заарештований російською окупаційною владою, ув'язнення відбував у Чорткові. Впродовж 1915—1917 років працював у Києві. 1917—1918 років працював начальником повітового суду в Городенці.[3]
У період ЗУНР — комісар Городенківського повіту, член президії Національної Ради ЗУНР.
Видана Михайлом Павликом «Переписка Михайла Драгоманова з доктором Теофілем Окуневським» (Львів, 1905) є одним з основних джерел історії українського національного руху наприкінці ХІХ ст.[3]
Корнило Устиянович написав його портрет.[4]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.