Олегівська вулиця

Оле́гівська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Щекавиця. Пролягає по схилу гори Щекавиці, від вулиці Нижній Вал до Лук'янівської вулиці.

Олегівська вулиця Київ
Місцевість	Щекавиця, Біскупщина
Район	Шевченківський
Назва на честь	князя Олега
Колишні назви
Погребальна
Загальні відомості
Протяжність	650 м
Координати початку	50°27′51″ пн. ш. 30°30′31″ сх. д.
Координати кінця	50°27′53″ пн. ш. 30°30′06″ сх. д.
поштові індекси	04071
Транспорт
Найближчі станції метро	«Контрактова площа»
Трамваї	Т  14, 18 (вулицею Нижній Вал)
Рух	односторонній
Покриття	асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	11195
У проєкті OpenStreetMap	r2401768
Мапа
Олегівська вулиця у Вікісховищі

Історія

В садибі № 41 1980 року було випадково виявлено сліди церкви ХІІ століття^[1].

Вулиця відома з XVIII століття під назвою Погребальна — вона вела до одного з перших міських кладовищ — Щекавицького. Сучасна назва — з 1869 року^[2], на честь київського князя Олега, могила якого, за легендою, знаходиться на Щекавиці. Від назви вулиці цю місцевість іноді називають Олегівкою.

На своєму початку вулиця забудована приватними садибами. Збереглося кілька старовинних дерев'яних будинків.

Особи та події, пов'язані з Олегівською вулицею

Будинок № 10 належав Федоріву Дмитру Івановичу (1930–2012), колишньому хореографу народного фольклорно-хорового колективу «Гомін». Наприкінці 1980-х років тут проходили публічні вечори Українського культурологічного клубу, засідання Київської філії Української Гельсінської Спілки, наради Всеукраїнської координаційної ради УГС, зібрання та зустрічі колишніх політв'язнів. У тому ж будинку деякий час мешкали керівні діячі та активісти УГС, зокрема В'ячеслав Чорновіл, Михайло Горинь, Анатолій Лупиніс, Олександр Орос та інші. 17 січня 1988 року тут відбувся організований Українським культурологічним клубом перший громадський вечір пам'яті Василя Стуса з доповіддю Михайлини Коцюбинської, виступами Євгена Сверстюка, Зіновія Красівського, Василя Ґурдзана, Степана Сапеляка, В'ячеслава Чорновола, Олеся Сергієнка, Михайла Гориня.

Споруди, заклади

За адресою Олегівська, 34-б на початку 1950-х років було споруджено радіовежу.

За адресою Олегівська, 36 з кінця 1950-х років до 1976 року розміщувався Київський індустріальний технікум.

Місцевою цікавинкою є будинок № 43-А — його паркан складений з типової жовтої київської цегли, із включенням старовинних клеймованих цеглин.

Зображення

• 
  Вигляд від Лук'янівської вулиці
• 
  № 5
• 
  № 9
• 
  № 10-А
• 
  № 11
• 
  Елементи дерев'яного оздоблення фасаду будинку № 11
• 
  № 37
• 
  № 39
• 
  41-А
• 
  № 42 — інтернат № 8, 1936

Примітки

1. Церква, 12 Ст. | Звід Історїї Памяток Києва. pamyatky.kiev.ua (ru-RU) . Процитовано 30 травня 2023.
2. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]

Джерела

• Веб-енциклопедія Києва.
• Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 121.
• Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 155. — ISBN 5-88500-070-0.
• Олегівська вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“».  — С. 180. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
• Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
• Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 404–405. (рос.)

Посилання

• In Memoriam. Дмитро Федорів, господар хати з Олегівської, 10. Українська правда. 10 квітня 2012. Архів оригіналу за 18 серпня 2013. Процитовано 18 серпня 2013.