![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b6/Cougar_Ace_on_side_%2528starboard_side%2529.jpg/640px-Cougar_Ace_on_side_%2528starboard_side%2529.jpg&w=640&q=50)
Остійність
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ості́йність — здатність плавучого засобу протистояти зовнішнім силам, що порушують його рівновагу, і повертатися у вихідне положення рівноваги, коли дія цих сил припиняється. Є однією з основних морехідних якостей плавучого засобу[1][2], а також однойменним розділом теорії корабля.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b6/Cougar_Ace_on_side_%28starboard_side%29.jpg/640px-Cougar_Ace_on_side_%28starboard_side%29.jpg)
Рівноважним вважається стан з допустимими величинами кутів нахилу (крену) і диференту (в окремому випадку, близькими до нуля). При відхиленні від нього плавзасіб прагне повернутися до рівноваги. Тобто остійність проявляється тільки тоді, коли відбувається виведення з рівноваги зовнішнім впливом (удар хвилі, порив вітру, зміна курсу тощо). Запасом остійності називається ступінь захищеності плавучого засобу від перекидання. Протилежну здатність — схильність до крену і повільного повертання в положення рівноваги (брак остійності) називають валкістю[3], а судна з недостатньою остійністю — валкими.
Стосовно до суден використовується уточнена характеристика, що має назву «остійність судна».