Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Робін Девідсон (англ. Robyn Davidson; нар. 6 вересня 1950, Майлз) — австралійська письменниця, авторка пригодницького роману «Стежки» про її 2700-кілометрову подорож з центру австралійського континенту (місто Аліс-Спрингс), через малонаселені райони й пустелі Австралії до берегів Індійського океану[1]. Її кар'єра подорожей та їх описів охоплює період у понад 30 років.
Робін Девідсон | ||||
---|---|---|---|---|
Robyn Davidson | ||||
Народилася | 6 вересня 1950 (74 роки) Австралія штат Квінсленд Майлз | |||
Громадянство | Австралія | |||
Діяльність | письменниця мандрівниця | |||
Мова творів | англійська | |||
Magnum opus | Tracksd | |||
Нагороди | ||||
Сайт: robyndavidson.com.au | ||||
| ||||
Робін Девідсон народилася на тваринницькій станції Стенлі Парк, поблизу містечка Майлза, у штаті Квінсленд, і була другою дочкою у сім'ї. Мати вчинила самогубство, коли Робін було 11 років, тому її в основному виховувала неодружена тітка по батьковій лінії, Джилліан. Вона також вчилася в школі-інтернаті для дівчаток у Брисбені[2]. Їй була призначена музична стипендія, але дівчинка відмовилась від неї. У Брисбені батько Девідсон мав спільний дім з сім'єю біологів і вивчав зоологію. Пізніше Робін поїхала у Сідней і жила богемним життям як членкиня клубу «Push».
У 1975 році Девідсон переїхала у місто Аліс-Спрингс для роботи з верблюдами, плануючи здійснити одиночний перехід через Австралійську пустелю. Протягом двох років вона навчалася навичкам приручення і поводження з верблюдами, а також навчалася виживати у суворих умовах пустелі. Бере участь у русі за відстоювання земельних прав аборигенів.
Кілька років в середині 1980-х мала близькі стосунки з Салманом Рушді, з яким її познайомив їх спільний знайомий Брюс Чатвін[3].
Девідсон часто переїжджала, мала будинки у Сіднеї, Лондоні та Індії[4]. Останні роки вона проживає у містечку Каслмейн, Вікторія, Австралія[5].
У 1977 році[4] Девідсон вирушає з Аліс-Спрингс через пустелю на західне узбережжя Австралії, з собакою та чотирма верблюдами, Дуки (великий самець), Буб (менший самець), Зелейка (самиця) та Голіаф (дитинча Зелейки)[2]. Вона не мала наміру писати про свою подорож, але врешті на прохання журналу «National Geographic» погодилася написати для нього статтю. Зустрівши фотографа цього журналу Ріка Смолана у Аліс-Спрингс, вона наполягла на тому, що він буде фотографом її подорожі. Смолан, з яким у неї були романтичні стосунки під час подорожі, виїжджав їй назустріч три рази протягом дев'яти місяців подорожі. Стаття у «National Geographic», яка була опублікована у 1978 році[6], привернула такий інтерес до цих подій, що Девідсон вирішила написати про них книгу. Вона поїхала у Лондон, де жила у Доріс Лессінг під час написання книги, яку назвала «Стежки»[7]. Книга виграла інавгураційну премію Томаса Кука «Travel Book» у 1980 році і премію «Товариства сліпих». На початку дев'яностих Смолан опублікував фотографії з подорожі з Робін Девідсон. Публікація включала в себе інтерактивні історії, і фото компакт-диски, зроблені для широкої публіки.
Було висловлено припущення, що одна з причин неймовірної популярності роману «Стежки», особливо серед жінок, в тому, що Девідсон «знаходилась в пустелі, як жінка, зі своєї власної волі, а не як доповнення до чоловіка».
Подорож Девідсон через пустелю запам'яталася корінними австралійцями, з якими вона зіткнулася на цьому шляху. Художник Жан Берк згадує Девідсон в картині під назвою «Верблюжа леді», на виставці художників «Warakurna», яка була проведена у Дарвіні в 2011 році[8]. Батько Берка, містер Едді, мандрував разом з Девідсон через землі «Ngaanyatjarra», направляючи її до джерел води на цьому відрізку шляху. Девідсон згадує містера Едді у своєму романі[9].
У 2013 році за сюжетом роману був знятий фільм «Стежки» режисера Джона Курана з Мією Васіковською (Робін Девідсон) та Адамом Драйвером (Рік Смолан, фотограф «National Geographic») в головних ролях. Фільм був номінований на ювілейному 70-му Венеціанському кінофестивалі.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.